Націона́льна іденти́чність — це персональна ідентичність або відчуття належності до певної держави чи нації. Це сенс «нації як цілісного цілого, представленої самобутніми традиціями, культурою та мовою». Національна ідентичність може означати суб'єктивне відчуття, яке людина поділяє з групою людей про націю, незалежно від законного статусу громадянства.
Ідентичність — моя найбільша больова точка. І з приходом нової влади цей біль дуже загострився. У цьому є й великий плюс, адже нарешті питання ідентичності опинилося у фокусі суспільної уваги[2].
Ідентичність — основоположна. Тому «наші воріженьки» завжди знищували наші «опізнавальні знаки» — мову і культуру. Тож можна програвати війни і втрачати території, нас можуть знищувати мільйонами, але ми неодмінно відродимось, якщо збережемо свою культурну ідентичність[2].
— Ярина Винницька
Ідентичність – це не є щось фізично вимірюване, як вага, чи зріст, чи маса тіла. Це така змінна, дуже химерна величина. Дехто взагалі називає ідентичність химерою – ніби це просто фікція, абстракція, яку науковці собі вигадали для полегшення життя. — Зі статті «Совєцька і незалежна», 02.09.2021
Ідентичність, як підкреслює Френсіс Фукуяма в однойменній книзі, є потужною силою громадянського руху. В основі неї лежить відчуття колективної гідності, протистояння колективній приниженості. Ця сила може бути потужнішою за економічні чинники. І хоча сьогодні, на перший погляд, національні рухи пасивні, ця пасивність оманлива (особливо за умов відсутності надійних соціологічних даних)[3]. — Зі статті «Крах імперії», 16 липня 2022
Країни зі стійкою ідентичністю — найуспішніші. Якщо люди об’єднані довкола однієї системи цінностей і культурних кодів, вони стають монолітним бетоном. У таких країнах вища якість державного управління, сильніша економіка, більший рівень довіри у суспільстві[2].
— Ярина Винницька
Мова — це матриця ідентичності, адже «на початку було слово, і слово було Богом». Вона — не просто технічний інструмент комунікації, а дуже специфічна модель функціонування психіки, яка формує унікальну картину світу свого носія. Тому «разніца большая». У мові є все[2].
