Кравченко Уляна
| Кравченко Уляна | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Уляна Кравченко (справжнє ім'я Юлія Шнайдер; 1860–1947) — українська письменниця, активістка українського жіночого руху.
Цитати
[ред.]- Жий для ідей, працюй кривавим трудом, віддай усе, усе за рідний люд. («На новий шлях»).
- Кинене, посіяне зерно ще не завтра дасть жниво, треба ждати…
- Коли люди з презирством, злобою відносяться до тебе, се знак, що в тебе є скарб, якого завидують тобі і раді б його відібрати. Тобі байдуже те, за чим побиваються вони, а вони завидують тобі рівноваги, спокою, погоди душі…
- Люди?! Як мало їх…
- Марнувати скарби духа — се злоба. Хто спиняє розвій вільної думки, хто вбиває життя душі, той не менший проступник від того, що відбирає тілесне життя. Людське право не має на нього кари, а проте паде на нього присуд майбутніх поколінь; він проклятий їх прокльоном, бо забрав майно-спадщину, яка їм належалася.
- Не сліз потрібно, щоб ставать до бою! Не сльози- силу й жар візьми за зброю, ту силу, що любов у груди ллє...("На новий шлях").
- Сумнів — часом є тільки модерним убранням, маскою, під якою укривається неохота до жертви.
- Чи гріш, кинений дідові, це милостиня? Можна багато так розкинути гроша, а не принести пільги терплячим братам. Милостиня живе в душі. Милостиня — се любов, спочуття, се погляд очима матері на ціле людство, се відгадування серцем укритої нужди і віддавання їй самого себе.
- Який хто є, хай буде, коли іншим не має сили бути. Але хай без облуди має відвагу показуватися всюди достоту таким, яким є.
Цитати з віршів
[ред.]Любив ти мене, миленький, як з горіха зерня, |
Prima vera, о, моя сестричко, — |
Про Уляну Кравченко
[ред.]Такий-то вже у нас звичай, що всім починаючим поетам звичайно радиться взятись радше до прози. З поетками, конечно, я досі ще не мав діла, тож і не знаю, як їм другі радять.[3] — Лист від 14 листопада 1883 року. |
|||||
| — Іван Франко |
Мені дуже було б жаль, якби Ви з своїм талантом мусили марно пропадати в нужді і надмірній а невдячній роботі.[4] — Лист приблизно від 25 листопада 1883 року. |
|||||
| — Іван Франко |
Я знаю, що у кого є дар правдивий до поезії, того ніяка наука не знеохотить, той і з затрутого зілля потрафить мед виссати, як пчола. Для того я не боюся за Вас. Тільки ж не тратьте віри в себе, не тратьте охоти до життя і працюйте, що можете.[5] — Лист від 30 листопада 1883 року. |
|||||
| — Іван Франко |
Що ж тикається пісень любовних, то я не за те ганьбив Вас, що Ви пишете їх, але за те, що вони не зовсім удалі. А впрочім, єсли Ви любві такої досі не зазнавали – о чім я, впрочім, сумніваюся, – то яким же Ви правом о ній пишете? Як можна співати о тім, чого чоловік не знає? Ні-ні, не відпирайтесь, Ви любили, і то хто знає, чи не також нещасливо![5] — Лист від 30 листопада 1883 року. |
|||||
| — Іван Франко |
Ваш щирий і сердечний лист глибоко зрушив мене. В нім відбивається, як в дзеркалі, Ваше добре, невинне серце, і я чую се добре, що, судячи з того взгляду, я ледве чи міг би найти женщину, котра зрівнялась би з Вами.[6] — Лист від 4-5 лютого 1884 року. |
|||||
| — Іван Франко |
Щодо панни Шнайдер, то скажу Вам, що обставини її, оскільки можу судити, не о много ліпші від Ваших. Виросла в біді, тепер учителька в Бібрці і удержує ще при собі стару матір. Правда, що оскільки можу з Ваших листів виносити о Вашій вдачі, міркую, що панна Шнайдер остільки щасливіша, що не журиться ніякими дрібницями щоденного життя, попросту для того, бо їх не бачить, а живе тільки між хмарками, цвітками і безкровними ідеалами. Оригінальна натура, невлічимо – як мені здається – хвора на ідеалізм![7] — Лист до Климентини Попович від 28 квітня 1884 року. |
|||||
| — Іван Франко |
Ваші вірші, прислані сим разом, майже всі дуже гарні. Ще такі дві-три посилки, і буде можна справді видати маленьку книжечку Вашого первоцвіту.[8] — Лист написаний на початку травня 1884 року. |
|||||
| — Іван Франко |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ Бунтарки, 2020, с. 147
- ↑ а б Бунтарки, 2020, с. 145
- ↑ 14.11.1883 р. До Уляни Кравченко. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ Біля 25.11.1883 р. До Уляни Кравченко. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ а б 30.11.1883 р. До Уляни Кравченко. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ 4 – 5.02.1884 р. До Уляни Кравченко. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ 28.04.1884 р. До К. К. Попович. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ Поч. 05.1884 р. До Уляни Кравченко. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 21 грудня 2020.
Джерела
[ред.]- Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 106-107
- Антологія української поезії.-Лондон:Вид-во Спілки Української Молоді у Великій Британії,1957.-С.135-136.
- Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 21 грудня 2020.
- Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ: 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4
