Стара громада
Стара́ грома́да — організація української інтелігенції у Києві, займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, діяла з 1859 до 1876, коли була заборонена Емським указом.
Цитати
[ред.]Бувши в Києві в університеті, батько скоро зазнайомився, а далі й заприятелював і подружився з київськими українцями, тоді молодими, як і він: М.П. Драгомановим, В.Б. Антоновичем, П.Г. Житецьким, Михальчуком, О.І. Левицьким, М.В. Лисенком, М.П. Старицьким, В.Л. Беренштамом та іншими. Коли В.Б. Антонович закладав тоді «Українську Громаду», що потім була відома під назвою «Стара Громада», то організував її по системі трійок[1]. — «Батько Лесі Українки (спогад)», 1943 р. |
|||||
— Ольга Косач-Кривинюк |
У перший період Археографічної комісії та Київської громади апріорі не було і не могло бути чіткої межі між москвофільством і українофільством. Про розмежування можемо казати лише з 1890-х років, і на масовий рівень воно так і не вийшло в добу Української революції 1917—1921 років. |
|||||
— Ігор Гирич |
Я розділяю поняття Київська громада і Стара громада. За часів Антоновича — це була Київська громада. У 1880—1890-ті вона перетворилася на аполітичну Стару громаду під керівництвом Володимира Науменка. Потім вона намагалася опонувати новітньому українському національно-визвольному рухові[2]. |
|||||
— Ігор Гирич |
Примітки
[ред.]