Стара громада

І. Нечуй-Левицький (у центрі) з членами «Старої громади»

Стара́ грома́да — організація української інтелігенції у Києві, займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, діяла з 1859 до 1876, коли була заборонена Емським указом.

Цитати

	Бувши в Києві в університеті, батько скоро зазнайомився, а далі й заприятелював і подружився з київськими українцями, тоді молодими, як і він: М.П. Драгомановим, В.Б. Антоновичем, П.Г. Житецьким, Михальчуком, О.І. Левицьким, М.В. Лисенком, М.П. Старицьким, В.Л. Беренштамом та іншими. Коли В.Б. Антонович закладав тоді «Українську Громаду», що потім була відома під назвою «Стара Громада», то організував її по системі трійок. — «Батько Лесі Українки (спогад)», 1943 р.
	— Ольга Косач-Кривинюк

	У перший період Археографічної комісії та Київської громади апріорі не було і не могло бути чіткої межі між москвофільством і українофільством. Про розмежування можемо казати лише з 1890-х років, і на масовий рівень воно так і не вийшло в добу Української революції 1917—1921 років. Існувала подвійна лояльність і національна самоідентифікація. Виразну українську позицію у 1860—1880-х роках виказували лише Антонович, Кониський, Косач та Нечуй-Левицький. Покоління 1860—1870-х з’явило новий пласт питомо української інтелігенції: Грушевський, Чикаленко, Єфремов, Лотоцький, Матушевський, Доманицький.
	— Ігор Гирич

	Я розділяю поняття Київська громада і Стара громада. За часів Антоновича — це була Київська громада. У 1880—1890-ті вона перетворилася на аполітичну Стару громаду під керівництвом Володимира Науменка. Потім вона намагалася опонувати новітньому українському національно-визвольному рухові.
	— Ігор Гирич