Нічний візник
«Нічний візник» — радянський художній драматичний кінофільм режисера Георгія Тасіна, знятий на Одеській кінофабриці (ВУФКУ) в 1928 році. Фільм продовжує реалістичні традиції радянського кіномистецтва. Головну роль виконав Амвросій Бучма. Прем'єра фільму відбулася у Києві 8 квітня 1929 року.
Цитати про фільм[ред.]
Ось коли всі його численні вміння згодились і легко діставалися Бучмою, наче козир із рукава. Скажімо, любов до коней. Змалку Бронек знайшов підхід до них, вмів доглядати, став вправним вершником. Кінознавці стверджують, мовляв, після 54-хвилинної стрічки «Нічний візник» режисера Георгія Тасіна, де Амвросій Бучма геніально виконав роль візника Гордія Ярощука, українське кіно набуло розголосу у світі. Переконливість – ім’я тобі Талант[1]. — Зі статті «Амвросій Бучма. 2. У Королівстві арлекінів» |
|||||
| — Олександр Рудяченко |
Найбільше глядачів вразила сцена, де герой бачить на власні очі розстріл денікінцями безвинної доньки-підпільниці Каті (Марія Дюсіметьєр). У нестямі Гордій Ярощук блукав нічною Одесою, а за ним чвалав похнюплений кінь, наче розумів, що сталося. Потім під’їхавши до Рішельєвських сходів (нині – Потьомкінські сходи), візник спрямував фаетон з розгубленим офіцером контррозвідки (Юрій Шумський) крутим спуском вниз. У кадрі актор працював без дублера, і А.М. Бучма, ніби ото хвацький акробат, вистрибував з екіпажу[1]. — Зі статті «Амвросій Бучма. 2. У Королівстві арлекінів» |
|||||
| — Олександр Рудяченко |
Цікава деталь: коли стрічка «Нічний візник» пішла широким екраном, найвищу оцінку актор здобув від самих... одеських візників. Ті, не лише визнали типаж бездоганним, а роль – переконливою, а й влаштували кінозірці імпровізований парад. Коли з відрядження Амвросій Бучма повернувся до Одеси, просто за залізничному вокзалі його чекала ціла кавалькада. Лише-но уявіть сцену: від вокзалу до готелю у чільному фаетоні рухався актор, у другому – його вельмишановна валіза, тоді як за ними трусила решта візників, вишикувавшись у довжелезний ескорт[1]. — Зі статті «Амвросій Бучма. 2. У Королівстві арлекінів» |
|||||
| — Олександр Рудяченко |
Примітки[ред.]
