Така пізня, така тепла осінь

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Така пізня, така тепла осінь» — український радянський художній фільм режисера Івана Миколайчука, відзнятий у 1981 році на Київській кіностудії ім. О. Довженка.

Цитати про фільм[ред.]

  •  

Група не виконувала плану, нас весь час підганяли, погода сказилась. Іван не міг знімати абияк. Якось у чеканні погоди я сказав: «А, може, знімемо?» Він навіть образився: «Невже ти не розумієш? Це ж шопенівський стан природи, а мені потрібен моцартівський». І не знімав, ждав, і боляче було дивитися на нього[1].

  — Лесь Сердюк, зіграв у фільмі роль Мелетія
  •  

Сценарій цього фільму чекав затвердження 8 років. А зйомки затримувалися, бо Миколайчук-режисер дуже ретельно підбирав сцени, на нього тиснули обставини й цензура[1]. — Зі статті «Від «Тіней забутих предків» до «Вавилону XX»: чотири іпостасі Івана Миколайчука» (2022)

  — Олеся Богдан
  •  

У центрі фільму — історія Михайла Руснака, що переїхав до Канади, а тепер вирішує повернутися в рідні місця зі своєю онукою Орисею. Це стрічка про пошук власної національної ідентичності, про пошук власного місця і приналежності до країни. Чи може Орися знайти себе на далекій буковинській землі, з якою її пов’язує тільки походження мами та дідуся[1]? — Зі статті «Від «Тіней забутих предків» до «Вавилону XX»: чотири іпостасі Івана Миколайчука» (2022)

  — Олеся Богдан

Примітки[ред.]

Посилання[ред.]


Bookmark-new.svg