Хливнюк Андрій Володимирович
| Андрій Хливнюк | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Андр́ій Володи́мирович Хливню́к (нар. 31 грудня 1979) — український музикант, вокаліст та автор текстів гурту «Бумбокс».
Цитати[ред.]
Професійно займатись вокалом не означає відвідувати якісь навчальні заклади. Вокалом можна займатись вдома, маючи фортепіано, або просто співаючи улюблені пісні. Професійно — йдеться про те, щоб не просто мугикати щось на кухні, а намагатись краще звучати[1]. |
Нормальному вокалісту, нормальній групі, промоушн для того, щоб вийти в маси, не потрібний. Промоушн потрібен задля того, аби здобувати концерти, ефіри, за які платять гроші[1]. |
Надувних вокалістів ще не придумали, на жаль. Або голограмних. Треба взяти другий склад, нехай вони грають, а ми будемо тусити![2] (Відповідь на питання, чи не заважає втома сценічній поведінці) |
[Зніматися в кіно?] Боже упаси! Я взагалі не модний хлопець — це раз. Актор, напевно, не дуже — це два. Зможу зіграти лише невеликий спектр персонажів[2]. |
Ми нікого нічим не беремо. Нас часто питають, коли ж ми станемо попсовими. Коли почнемо замислюватися, кого і чим беремо. Ми просто робимо те, що нам подобається[3]. |
Я принципово не завантажую музику з інтернету, бо не люблю якість мр3. Я меломан — мені потрібно потримати в руках диск, подивитися фотографії в книжці, почитати назви треків. Тому, у мене немає iPodа. І що це за гівно — «всі альбоми гурту»? Люди морочилися над кожним альбомом, надавали йому індивідуальне звучання, полірували нюанси — а тут хтось прийшов і все звалив на купу. І похрін йому, що кожен диск — це творчий етап[4]. |
[Бумбокс] придумали в кінці 70-х — початку 80-х років. Культовий в хорошому сенсі, портативний магнітофон. Їх було багато в Радянському Союзі. І для будь-якого нормального меломана ця штука була дуже важлива. Ми асоціюємося з бумбоксом. Ми — майже переносна коробочка зі звуком: нас троє, ми без нічого, і нам, крім електрики, нічого не потрібно, як і бумбоксу[5]. |
Телевізор, Голлівуд побудували ілюзію, ніби існує інший світ, в якому живуть інші люди, ніби там немає дощу… Якщо ти — зірка, або ще щось в цьому роді, назвіть як хочете, то від цього країна не стане швидко Швейцарією. І готелі вам не перебудують, якщо в них немає люксів. Турові автобуси не почнуть привозити з лізингу тільки тому, що тут є зірки. І туалети на дорозі швидко не з'являться тільки тому, що ви — суперзірка. Ми всі живемо в одному і тому ж світі і банально їмо в одному і тому ж місці громадського харчування. Складно говорити про особливості зіркового життя. Плитку як не вміли класти, так і не вміють ті, хто роблять ремонт і у вас в квартирі, і в мене. Різниця в професіях в тому, що хтось живе в одному місці, а хтось у різних місцях. У кожному місті у тебе з'являються знайомі. У кожної з цих компаній своє життя, свої проблеми, весілля і т. д. І це все у тебе в телефоні, і це все нашаровується, перетворюється в якийсь розгардіяш. Для них пройшов місяць, а ти начебто тільки вчора тут був. А ще особливість професії — вміння спати в літаку. І все[6]. |
Не потрібно вдягати маски. Якщо хочеш, звичайно, то можеш надіти маску. Якщо ти — в образі. Якщо ти якийсь образ експлуатуєш. Або він тебе, — не знаю, що більше. Я ніякої ролі не граю. Тому мені не складно[6]. |
Я можу бути втомленим, мені може бути погано, тоді й концерт буде таким. Або не буде його. Я постараюся скасувати такий захід. Концерт може бути і таким, коли ти вийдеш на сцену застудженим, хворим, а закінчиться він — і будеш здоровий[6]. |
Ми — модний гурт? Навряд чи це правда. Ми кілька років граємо те, що нам подобається. Чи будемо ми грати це завтра? Безумовно. Чи буде це модно? Не факт. А мода в музиці — явище швидкоплинне. Навпаки, якщо ти цілеспрямовано робиш те, що вважаєш за потрібне — отримуєш повагу. Подивіться на Іґґі Попа, Джонні Кеша, Джима Моррісона, Курта Кобейна[7]. |
Андрій Хливнюк — зануда, романтик, рок-зірка. Андрій Муха Самойло — хитрюга, сім'янин, рок-зірка. Валентин Валік Матіюк — мовчун, симпатяга, рок-зірка[7]. |
Можна співати про ніжне кохання і бути при цьому жорстким циніком. Щоб написати пісню, щосекундне потрібно відкинути. Тому й нерозумно судити про людей за їхніми піснями. Наприклад, Чарлі Паркер, великий джазовий саксофоніст, був героїновим наркоманом. А той же Моцарт — великий музикант — помер у злиднях і пияцтві[8]. |
Примітки[ред.]
- ↑ а б Андрій Хливнюк, лідер групи «Графіт»: допит в стінах КГБ пострадянського періоду, ФаДієз (3 квітня 2004)
- ↑ а б Андрей Хлывнюк («Бумбокс»): Я не модный парень, MediaPort (4 лютого 2008)
- ↑ «Бумбокс» у Донецьку перевершив самого Миколу Баскова, ХайВей (25 березня 2008)
- ↑ Вахтёры сцены, Playboy (2008)
- ↑ Группа «Бумбокс»: «Мы играем хеви-метал-поп», Главред (26 вересня 2008)
- ↑ а б в Эксклюзивное интервью вокалиста группы «Бумбокс», Р. К.С (2 жовтня 2008)
- ↑ а б Интервью: «Бумбокс», Ваш досуг (15 жовтня 2008)
- ↑ Свіжа кров: «Тік», «Бумбокс» і «Крихітка Цахес», gazeta.dt.ua (13 лютого 2009)