Чорний обеліск (роман)
«Чорний обеліск» (нім. Der schwarze Obelisk) — роман німецького письменника Еріха Марія Ремарка, опублікований в 1956 році. Українською мовою переклав Євген Попович («Дніпро», 1986).
Цитати з роману
[ред.]Коли б усі стали щасливі, їм більше не треба було б бога. Бог існує тільки для того, щоб люди були нещасні. Тоді його треба і йому моляться. Тому він і робить людей нещасними. |
|||||
— Женев’єва Терговен (Ізабелла) |
II
[ред.]Гроші — ілюзія; кожен це знає, але багато хто все ще не може у це повірити. |
|||||
— Людовіг Бодмер |
Дивно, однак якби родичі багатьох покійників піклувалися про них за життя хоч на половину так, як піклуються тоді, коли це вже ні до чого, ті радо відмовилися б від найдорожчого склепу — але така вже людська вдача: ми цінуємо по-справжньому тільки те, чого не маємо. |
|||||
— Людовіг Бодмер |
III
[ред.]Це була смерть. І ця сама смерть дивилась інколи на мене із згаслих очей божевільних, жива смерть, ще незбагненніша й загадковіша, як та — тиха. |
IV
[ред.]Те, чого немає, завжди здається кращим за те, що в тебе є. В цьому полягає романтика й ідіотизм людського життя. |
|||||
Das, was man nicht kriegt, scheint immer besser als das, was man hat. Darin liegt die Romantik und die Idiotie des menschlichen Lebens. | |||||
— Георг Кроль |
V
[ред.]Наша хиба в тому, що ми ні по-справжньому дурні, ні по-справжньому розумні. Десь посередині, як мавпи між гілками. Це нас стомлює і часом засмучує. Кожен повинен знати, до якої категорії він належить. |
|||||
— Людовіг Бодмер |
Людина, власне, не тільки вічно бреше, а й вічно вірить; вона вірить у добро, красу й довершеність, навіть якщо їх зовсім немає, або є лише натяк на них — і це ще одна причина того, що читання оголошень втішає мене і робить оптимістом. |
|||||
— Людовіг Бодмер |
VI
[ред.]Смерть — це шлях до вічного життя. |
|||||
— Боденік |
Хто із нас Хтось? І хто з нас Я? Той, що стоїть там, чи інший, з плоті й крові, перед дзеркалом? Чи ще хтось третій, який стоїть за обома нами? |
|||||
— Людовіг Бодмер |
VII
[ред.]Багатство й чесність укупі не бувають, хлопче! Тепер ні! Та, мабуть, і раніш не бували. |
|||||
— Рене де ля Тур |
Кожна жінка бреше. А коли не бреше, то чого вона варта? |
|||||
— Рене де ля Тур |
VIII
[ред.]Смерть однієї людини — це смерть; смерть двох мільйонів — лише статистика. |
|||||
— Людовіг Бодмер |
IX
[ред.]Багато людей чесні й добрі, коли їм погано, а коли стає краще, вони робляться нестерпними. |
|||||
— Людовіг Бодмер |
XIII
[ред.]Кохання — справа почуття, а не моралі. А почуття не знає зради. Воно росте, зникає або міняється — де ж тут зрада? Почуття — не угода. |