Cкоропадський Павло Петрович

Матеріал з Вікіцитат
Павло Скоропадський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Павло Петрович Скоропадський (1873–1945) — гетьман України, український державний, політичний і громадський діяч, військовик.

Цитати[ред.]

  •  

Картина така: приїжджає змучена людина з комуністичного раю на Україну, звичайно про нього попередньо велося велике листування з данськими або німецькими посланниками в Петрограді чи Москві. (...) Після приїзду людина мовчить, спить, п'є і їсть - це перша стадія. Друга - хвалить, знаходить, що Україна прекрасна, і мова така милозвучна, і клімат хороший, і Київ красивий, і уряд хороший, все розумно - одним словом, рай! За цей час він встигає декого побачити з раніше прибулих і ось, так тижнів через два, входить в третю фазу. Ще веселий і люб'язний, знаходить, що все добре, але ось він їздив на візниках, вони вже дуже погані, і бруківка місцями неважлива, чому це тримають таких градоначальників. - Так дозвольте, кажеш йому, Ви згадайте, що в Совдепії було, ми ж усього місяця два як працюємо, хіба можна тепер думати про візників і мостових, дякуйте Богові, що Ви живі. - Так-то так, але все ж, - йде і на досить довгий термін. Я вже розумів, що для нього настала четверта фаза. Звичайно він вже не приходить додому, а його зустрічаєш або на вулиці, або ж де-небудь в театрі. Прекрасно одягнений, ситий, рум'яний і надзвичайно важливий. - Знаєте Ви, що я Вам скажу, Ваша Україна дурниця, не має ніяких даних для існування, безсумнівно, що все це буде знищено, потрібно творити єдину неподільну Росію, та й українців ніяких немає, це все вигадка німців. Потім, знаєте, ну чому це в уряді тримати таких людей, - і пішла критика, і критика без кінця.

 

Картина такая: приезжает измученный человек из коммунистического рая на Украину, обыкновенно о нем предварительно велась большая переписка с датскими или немецкими посланниками в Петрограде или Москве. (...) По приезде человек молчит, спит, пьет и ест — это первая стадия. Вторая — хвалит, находит, что Украина прелесть, и язык такой благозвучный, и климат хорош, и Киев красив, и правительство хорошее, все разумно — одним словом, рай! За это время он успевает кой-кого повидать из раньше приехавших и вот, так недели через две, входит в третью фазу. Еще весел и любезен, находит, что все хорошо, но вот он ездил на извозчиках, они уж очень плохи, и мостовая местами неважна, почему это держат таких градоначальников. - Да позвольте, говоришь ему, Вы вспомните, что в Совдепии было, мы ведь всего месяца два как работаем, разве можно теперь думать об извозчиках и мостовых, благодарите Бога, что Вы живы. - Так-то так, но все же, — уходит и на довольно долгий срок. Я уже понимал, что для него наступила четвертая фаза. Обыкновенно он уже не приходит на дом, а его встречаешь или на улице, или же где-нибудь в театре. Прекрасно одетый, сытый, румяный и чрезвычайно важный. — Знаете Вы, что я Вам скажу, Ваша Украина вздор, не имеет никаких данных для существования, несомненно, что все это будет уничтожено, нужно творить единую нераздельную Россию, да и украинцев никаких нет, это все выдумка немцев. Потом, знаете, ну почему это в правительстве держать таких людей, — и пошла критика, и критика без конца. [1]

  •  

...Приїхавши до Києва, я також намагався зібрати відомості, хто такий Порш. Виявилося, що це за фахом адвокат, якого позбавили статусу адвоката за різноманітні неподобства, разом з тим він мав, за чутками, якісь відносини з німцями. Розумний, дуже нахабний. Я поїхав до нього та заявив, що якщо мені не дадуть все за списком, якого я одразу ж показав, для підтримання корпусу у порядку, я прошу звільнити мене від командування корпусом. Порш мав надзвичайно пихатий вигляд, очевидь, нічого у нашій [військовій] справі не розумів та ні на одну мою законну вимогу не надав мені позитивну відповідь, хоча мені було ясно, що при бажанні це можна було б зробити. ... — Цитата про Миколу Порша[2]

  •  

Він ніби відчув ґрунт під ногами, він перестав бути тією простою і працьовитою людиною, якою був до цих пір. Влада й шана стали йому крутити голову, він за всією вірогідністю почав вірити у свій розум і силу, а головне непогрішимість... Повернувшись „Світлістю” з поїздки в Берлін, він перестав цікавитися з тією дошкульністю, як це робив раніше, поточними справами. — Борис Стеллецький про зміни в особистості Павла Скоропадського після візиту до Німеччини.

 

рос. Он будто почувствовал землю под ногами, он перестал быть тым простым и роботящим человеком, каким был до сих пор. Власть и почёт стали ему кружить голову, он, по всей вероятности, стал верить в свой ум и силу, а главное — непогрешимость… Вернувшись «Светлостью» из поездки в Берлин, он перестал интересоваться с той подробностью, как это делал раньше, текущими делами. [3] [4]

  •  

Особливо після повороту з Берліну, де йому подавав руку сам Вільгельм, у його слинявій душі міцно загніздилось переконання в своїй особливій місії на Україні. — Володимир Винниченко (опозиція до Павла Скоропадського) про візит Гетьмана України до Німеччини. [5]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. https://www.livelib.ru/quote/42335397-spogadi-kinets-1917-gruden-1918-pavlo-skoropadskij
  2. Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 — грудень 1918). — Київ — Філадельфія, 1995, сторінка 99-100
  3. Гай-Нижник, 2014, p. 609—610
  4. Мараєв, 2020, p. 220—221
  5. Винниченко, 1980, p. 306

Джерела[ред.]

  • Костюк Григорій. Винниченко В. Щоденник. — Нью-Йорк: Видання Канадського Інституту Українських Студій і Комісії УВАН у США для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка, 1980. — С. 306.
  • Скоропадський П. Спогади. — Київ; Філадельфія: 1995. — С. 274—282.