Перейти до вмісту

Cкоропадський Павло Петрович

Матеріал з Вікіцитат
Павло Скоропадський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Павло Петрович Скоропадський (1873–1945) — гетьман України, український державний, політичний і громадський діяч, військовик.

Цитати[ред.]

  •  

Картина така: приїжджає змучена людина з комуністичного раю на Україну, звичайно про нього попередньо велося велике листування з данськими або німецькими посланниками в Петрограді чи Москві. (...) Після приїзду людина мовчить, спить, п'є і їсть - це перша стадія. Друга - хвалить, знаходить, що Україна прекрасна, і мова така милозвучна, і клімат хороший, і Київ красивий, і уряд хороший, все розумно - одним словом, рай! За цей час він встигає декого побачити з раніше прибулих і ось, так тижнів через два, входить в третю фазу. Ще веселий і люб'язний, знаходить, що все добре, але ось він їздив на візниках, вони вже дуже погані, і бруківка місцями неважлива, чому це тримають таких градоначальників. - Так дозвольте, кажеш йому, Ви згадайте, що в Совдепії було, ми ж усього місяця два як працюємо, хіба можна тепер думати про візників і мостових, дякуйте Богові, що Ви живі. - Так-то так, але все ж, - йде і на досить довгий термін. Я вже розумів, що для нього настала четверта фаза. Звичайно він вже не приходить додому, а його зустрічаєш або на вулиці, або ж де-небудь в театрі. Прекрасно одягнений, ситий, рум'яний і надзвичайно важливий. - Знаєте Ви, що я Вам скажу, Ваша Україна дурниця, не має ніяких даних для існування, безсумнівно, що все це буде знищено, потрібно творити єдину неподільну Росію, та й українців ніяких немає, це все вигадка німців. Потім, знаєте, ну чому це в уряді тримати таких людей, - і пішла критика, і критика без кінця.

 

Картина такая: приезжает измученный человек из коммунистического рая на Украину, обыкновенно о нем предварительно велась большая переписка с датскими или немецкими посланниками в Петрограде или Москве. (...) По приезде человек молчит, спит, пьет и ест — это первая стадия. Вторая — хвалит, находит, что Украина прелесть, и язык такой благозвучный, и климат хорош, и Киев красив, и правительство хорошее, все разумно — одним словом, рай! За это время он успевает кой-кого повидать из раньше приехавших и вот, так недели через две, входит в третью фазу. Еще весел и любезен, находит, что все хорошо, но вот он ездил на извозчиках, они уж очень плохи, и мостовая местами неважна, почему это держат таких градоначальников. - Да позвольте, говоришь ему, Вы вспомните, что в Совдепии было, мы ведь всего месяца два как работаем, разве можно теперь думать об извозчиках и мостовых, благодарите Бога, что Вы живы. - Так-то так, но все же, — уходит и на довольно долгий срок. Я уже понимал, что для него наступила четвертая фаза. Обыкновенно он уже не приходит на дом, а его встречаешь или на улице, или же где-нибудь в театре. Прекрасно одетый, сытый, румяный и чрезвычайно важный. — Знаете Вы, что я Вам скажу, Ваша Украина вздор, не имеет никаких данных для существования, несомненно, что все это будет уничтожено, нужно творить единую нераздельную Россию, да и украинцев никаких нет, это все выдумка немцев. Потом, знаете, ну почему это в правительстве держать таких людей, — и пошла критика, и критика без конца. [1]

  •  

...Приїхавши до Києва, я також намагався зібрати відомості, хто такий Порш. Виявилося, що це за фахом адвокат, якого позбавили статусу адвоката за різноманітні неподобства, разом з тим він мав, за чутками, якісь відносини з німцями. Розумний, дуже нахабний. Я поїхав до нього та заявив, що якщо мені не дадуть все за списком, якого я одразу ж показав, для підтримання корпусу у порядку, я прошу звільнити мене від командування корпусом. Порш мав надзвичайно пихатий вигляд, очевидь, нічого у нашій [військовій] справі не розумів та ні на одну мою законну вимогу не надав мені позитивну відповідь, хоча мені було ясно, що при бажанні це можна було б зробити. ... — Цитата про Миколу Порша[2]

  •  

Він ніби відчув ґрунт під ногами, він перестав бути тією простою і працьовитою людиною, якою був до цих пір. Влада й шана стали йому крутити голову, він за всією вірогідністю почав вірити у свій розум і силу, а головне непогрішимість... Повернувшись „Світлістю” з поїздки в Берлін, він перестав цікавитися з тією дошкульністю, як це робив раніше, поточними справами. — Борис Стеллецький про зміни в особистості Павла Скоропадського після візиту до Німеччини.

 

рос. Он будто почувствовал землю под ногами, он перестал быть тым простым и роботящим человеком, каким был до сих пор. Власть и почёт стали ему кружить голову, он, по всей вероятности, стал верить в свой ум и силу, а главное — непогрешимость… Вернувшись «Светлостью» из поездки в Берлин, он перестал интересоваться с той подробностью, как это делал раньше, текущими делами. [3] [4]

  •  

Особливо після повороту з Берліну, де йому подавав руку сам Вільгельм, у його слинявій душі міцно загніздилось переконання в своїй особливій місії на Україні. — Володимир Винниченко (опозиція до Павла Скоропадського) про візит Гетьмана України до Німеччини. [5]

  •  

Мені далекі і чужі які-б-то не було власні побудження, і головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України. В цій свідомости кличу всіх Вас, громадян і козаків України - без ріжниці національності й віросповідання - помогти мені і моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному велико відповідальному ділі.[6]

  •  

Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців. Але нам потрібно бути цілком убезпеченими від ворожих дій з боку Криму. У сенсі ж економічному Крим, фактично, не може існувати без нас. Я рішуче наполягав перед німцями на передачі Криму на яких завгодно умовах, звичайно, беручи до уваги всі економічні, національні та релігійні інтереси народонаселення. Німці вагалися, я наполягав максимально рішуче[7]

  •  

Коли в такий мент я взяв владу в свої руки, то це для того, щоб збудувати Україну і до кінця днів своїх бути вірним сином дорогої нашої Неньки і всіма силами боронити державні і національні права українського народу. Прошу і наказ даю вам, брати, вірно і щиро служити незалежній Українській Державі нашій... — Звернення П. Скоропадського з листом до Української демократично-хліборобської партії 30 квітня 1918 р.

  •  

На підставі моїх спостережень я прийшов до висновку, що П. Скоропадський – це людина чесна, але дуже слабовільна, українському народові та його справам дуже й дуже далека; видно було, що Гетьман завзято вчиться української мови, бо від часу першої розмови з ним до наступної зробив великі поступи... майже в кожній розмові зі мною підкреслював, що кермується він лише добром України й нарікав, що українці не хотять його підтримати, але одночасно оточував себе людьми крайньо ворожими до всього українського і майже сліпо слухав їхніх порад і вказівок. — коментар Є. Коновальця[8]

  •  

Серед усіх оточуючих мене людей... було так мало облич, котрі в питанні про те, як правильно усвідомлювати Україну, яку ми створили, усвідомлювали б її так само, як я — спогади П.Скоропадського в еміграції

 

Среди всех окружавших меня людей... было так мало лиц, которые в вопросе о том, как мыслить Украину, которую мы создали, мыслили бы ее так, как я

  •  

Я переконаний, що Україна може існувати виключно у формі гетьманства — "Спогади" П.Скоропадського ст. 182

 

Я убеджен, что Украина может существовать только в форме гетьманства

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Костюк Григорій. Винниченко В. Щоденник. — Нью-Йорк: Видання Канадського Інституту Українських Студій і Комісії УВАН у США для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка, 1980. — С. 306.
  • Скоропадський П. Спогади. — Київ; Філадельфія: 1995. — С. 274—282.