Візит Павла Скоропадського до Німеччини

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Hetman Skoropadsky and Kaiser Wilhelm.jpg

Візит Павла Скоропадського до Німеччини відбувся 2—17 вересня 1918 року. У ході візиту гетьман України зустрівся з німецьким імператором Вільгельмом II. Павло Скоропадський також відвідав Берлін, Потсдам, Кельн, Кассель, Кіль, Спа, Ганновер та Ессен. Внаслідок візиту багато політичних питань того часу були вирішені на користь Української Держави.

Цитати[ред.]

  •  

Мене було попереджено, що з імператором не варто говорити про справи, позаяк на даний час це жодного значення не буде мати. Я це взяв до уваги і зовсім не намагався говорити про ті питання, які мене на той час цікавили. Розмова спершу крутилася довкола питання про здоров'я імператриці, яка хворіла і допіру одужала, потім перейшли на теми про мою колишню діяльність та війну, причому він [Вільгельм II] згадував кількох генералів та чиновних осіб, яких він знав у Росії за часів свого тамтешнього перебування. — Павло Скоропадський про зустріч з імператором Німеччини Вільгельмом II.

 

рос. Я был предупреждён, что с императором не стоит говорить о делах, так как в данное время это никакого значения не будет иметь… Разговор вначале вертелся на вопросе о здоровье императрицы, которая была больна и только что поправилась, затем перешли на темы о моей бывшей деятельности на войне, причём он вспоминал несколько генералов и начальствующих лиц, которых он знал в России во время своего тамошнего пребывания. [1][2]

  •  

Мені запропонували поїхати до Кіля. Потреби не було жодної, але оскільки вже це було запропоновано, я вирішив, що відмовлятися не варто, тим паче, що там був принц Генріх Прусський, брат імператора... У Кілі мене дуже урочисто зустріли, на станції було виставлено варту, зустрічало мене головне начальство. Я поїхав негайно до принца Генріха, який чекав на мене у своєму палаці. Після представлення я разом із принцом поїхав до Морського Зібрання, де відбувся обід... Усе мало відбиток офіційний. Розмови були цілком загальні...

Я їздив на підводному човні, причому він маневрував і занурювався на глибину. Мені, що ніколи не бачив цього, усе здавалося дуже цікавим. О першій відбувся сніданок у офіцерській школі, на якому був присутній також принц. Тут було все, як зазвичай буває в офіцерських зібраннях. Після цього під звуки "Ще не вмерла Україна" я перейшов на пароплав, і мене познайомили із Кільським каналом. — Павло Скоропадський про про поїздку в Кіль (10—11 вересня 1918).

 

рос. Мне предложили поехать в Киль. Надобности не было никакой, но раз это было предложено, я решил, что отказываться не стоит, тем более, что там был принц Генрих Прусский, брат императора… В Киле я был очень торжественно встречен, на станции был выставлен караул, меня встретило главное начальство. Я поехал немедленно к принцу Генриху, который ждал меня в своем дворце. После представления я вместе с принцем поехал в Морское Собрание, где состоялся обед… Всё носило отпечаток официальный. Разговоры были самые общие…

Я ездил на подводной лодке, причём она маневрировала и погружалась на глубину. Мне, никогда не видевшего этого, всё казалось очень интересным. В час состоялся завтрак в офицерской школе, на котором присутствовал также принц. Тут было всё, как обыкновенно бывает в офицерских собраниях. После этого под звуки «Ще не вмерла Украина» я перешёл на пароход, и меня познакомили з Кильским каналом. [3][4]

  •  

...я хотів, аби він перезнайомився з усіма соціалістичними вождями й мені повідомив свої враження. Палтов щодо цього дуже зле виконав своє завдання: я хотів, аби він побачився з різним панством і вказав би мені, з ким з них бажано було б зустрітися. — Павло Скоропадський про дану ним заступникові міністра закордонних справ України О. Палтову місію зі знайомства з лідерами соціалістичних партій Німеччини.

 

рос. …я хотел, чтобы он познакомился со всеми социалистическими вождями и мне сообщил свои впечатления. Палтов в этом отношении очень плохо исполнил свою задачу: я хотел, чтобы он повидал различных господ и указал бы мне, с кем из них желательно было бы свидеться. [5][6]

  •  

Що ж до Криму, то знаменитий граф Татіщев виявився все ще в Берліні... Через які обставини, я вже не знаю, але граф Татіщев, як виглядало, цілковито змінив свої погляди на кримське питання. Він гадав, що злиття Криму з Україною є цілком можливе, але вважав, що це злиття має статися лише після того, як ми скасуємо той бойкот, котрий було нами оголошено кримському урядові. На яких умовах Україна мала з'єднатися з Кримом, у графа Татищева виходило незрозуміло, у всякому разі, мою владу визнавалася. — Павло Скоропадський про зустріч із представником Першого Кримського крайового уряду Володимиром Татищевим у Берліні.

 

рос. Что касается Крыма, то знаменитый граф Татищев оказался всё ещё в Берлине… В силу каких обстоятельств, я уже не знаю, но граф Татищев, видимо, совершенно изменил свои взгляды на крымский вопрос. Он находил, что слияние его с Украиной вполне возможно, но считал, что это слияние должно лишь произойти после того, как мы отменим тот бойкот, который был нами объявлен крымскому правительству. На каких условиях Украина должна была соединиться с Крымом, у графа Татищева выходило неясно, во всяком случае, моя власть признавалась. [3][6]

  •  

Подорож мою дуже критикували численні кола, інші, навпаки, її схвалювали. Я гадаю, що вона ні схвалення, ні осуду в ділових людей не мала викликати. Я поїхав тому, що не міг інакше зробити багато чого з того, що було необхідно зробити негайно після повернення. Дозвіл на це я міг дістати тільки в Берліні, і я його там дістав. Українці були вельми задоволені, вони цю подорож також переоцінили і вважали, що тепер Україна стала міцною державою. На той час усі партії сходилися на Гетьманстві, натомість деякі російські кола бачили в моїй поїздці тяжкий злочин. — Павло Скоропадський про ставлення суспільства до його візиту в Німеччину.

 

рос. Путешествие моё очень критиковалось многими кругами, другие, наоборот, его одобряли. Я думаю, что оно ни одобрения, ни порицания у деловых людей не должно вызывать. Я поехал потому, что иначе не мог сделать многого из того, что было немедленно сделать по возвращении. Разрешение на это я мог получить только в Берлине, и я его там получил. Украинцы были очень довольны, они это путешествие тоже переоценили и считали, что теперь Украина стала прочным государством. В то время все партии сходились на гетманстве, некоторые же русские круги видели в моей поездке тяжкое преступление. [7][8]

  •  

Він ніби відчув ґрунт під ногами, він перестав бути тією простою і працьовитою людиною, якою був до цих пір. Влада й шана стали йому крутити голову, він за всією вірогідністю почав вірити у свій розум і силу, а головне непогрішимість... Повернувшись „Світлістю” з поїздки в Берлін, він перестав цікавитися з тією дошкульністю, як це робив раніше, поточними справами. — Борис Стеллецький про зміни в особистості Павла Скоропадського після візиту до Німеччини.

 

рос. Он будто почувствовал землю под ногами, он перестал быть тым простым и роботящим человеком, каким был до сих пор. Власть и почёт стали ему кружить голову, он, по всей вероятности, стал верить в свой ум и силу, а главное — непогрешимость… Вернувшись «Светлостью» из поездки в Берлин, он перестал интересоваться с той подробностью, как это делал раньше, текущими делами. [9] [10]

  •  

Особливо після повороту з Берліну, де йому подавав руку сам Вільгельм, у його слинявій душі міцно загніздилось переконання в своїй особливій місії на Україні. — Володимир Винниченко (опозиція до Павла Скоропадського) про візит Гетьмана України до Німеччини. [11]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Костюк Григорій. Винниченко В. Щоденник. — Нью-Йорк: Видання Канадського Інституту Українських Студій і Комісії УВАН у США для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка, 1980. — С. 306.
  • Мараєв В. Україна, 1918. Хроніка. — Харків: Фоліо, 2020. — С. 214—220. — ISBN 978-966-03-8924-3