Бистряков Володимир Юрійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бистряков Володимир Юрійович
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Володимир Юрійович Бистряков (нар. 13 грудня 1946, Київ) — український композитор, автор музики до багатьох радянських фільмів та мультфільмів.

Цитати[ред.]

  •  

Нас привчають до абсурду — до того, що треба злитися на свого сусіда і ненавидіти його, і замість цього любити далеку заокеанську країну, що допомагає нам печеньками, що ми повинні зруйнувати всі торгові зв'язки, ринки наших товарів і чомусь ми на догоду чомусь повинні поміняти свою орієнтацію.

 

Нас приучают к абсурду — к тому, что надо злиться на своего соседа и ненавидеть его, и вместо этого любить далекую заокеанскую страну, помогающую нам печеньками, что мы должны разрушить все торговые связи, рынки наших товаров и почему-то мы в угоду чему-то должны поменять свою ориентацию[1].

  •  

За 23 роки люди в Україні виростили такий шар начальства, який розуміє, що їм за злодійство нічого не буде. Ми говоримо про Європу, де проти президента, який пригостив секретарку чашкою кави за державний рахунок, виходить народ і вимагає його імпічменту. А у нас Віктор Янукович виїхав з тоннами грошей і його випустили з країни.

 

За 23 года люди в Украине вырастили такой слой начальства, который понимает, что им за воровство ничего не будет. Мы говорим о Европе, где против президента, угостившего секретаршу чашкой кофе за государственный счет, выходит народ и требует его импичмента. А у нас Виктор Янукович выехал с тоннами денег и его выпустили из страны[1].

  •  

Після двох років ми бачимо розколоте, посварене суспільство людей, яке донедавна складало поняття «миролюбний український народ»...
Зараз у суспільстві панують плутанина, невпевненість, втома, апатія і повна дезорієнтація, підживлюється ЗМІ. При чому, з усіх боків. Люди схильні вірити всьому, що на їхню думку, більш-менш співзвучно їх настроям. І цією масовою сліпотою вміло користуються як ЗМІ, так і господарі цих же самих ЗМІ.

 

По прошествии двух лет мы видим расколотое, перессорившееся общество людей, которое до недавнего времени составляло понятие «миролюбивый украинский народ»...
Сейчас в обществе царят неразбериха, неуверенность, усталость, апатия и полная дезориентация, подпитываемая СМИ. При чём, со всех сторон. Люди склонны верить всему, что по их мнению, более-менее созвучно их настроениям. И этой массовой слепотой умело пользуются как СМИ, так и хозяева этих же самых СМИ[2].

  •  

Сьогодні ми спостерігаємо бенкет під час чуми, коли за рахунок патріотизму вирішують суто комерційні проблеми, тому що політики як такої, втім, як і чистої ідеології, не існує. Є захист комерційних інтересів тієї чи іншої групи, того чи іншого олігарха. Мало хто знає, що у нас весь захід України вже скуплений давно російськими бізнесменами. Земля скуплена, все... А упиралися тільки люди на Сході, вони не продавали землю, не продавали заводи, тому що там була промисловість. А все ось ці «патріоти», вони вже давно свої ялинки, смереки — все продали. Григоришинам продали, російським бізнесменам. І мало хто про це знає. Але кричать найбільше про патріотизм саме на заході України...

 

Сегодня мы наблюдаем пир во время чумы, когда за счет патриотизма решают чисто коммерческие проблемы, потому что политики как таковой, впрочем, как и чистой идеологии, не существует. Есть защита коммерческих интересов той или иной группы, того или иного олигарха. Мало кто знает, что у нас весь запад Украины уже скуплен давно российскими бизнесменами. Земля скуплена, все… А упирались только люди на Востоке, они не продавали землю, не продавали заводы, потому что там была промышленность. А все вот эти «патриоты», они уже давно свои ялынки, смереки — все продали. Григоришиным продали, российским бизнесменам. И мало кто об этом знает. Но кричат больше всего о патриотизме именно на западе Украины[2]...

  •  

Русофобія — це ще одна погана тенденція. Коли в 91-му році тільки утворилося наша «незалежна» держава, на самому початку вже була закладена нелегітимність російської мови. І це — в країні з реальною двомовністю. Фактор «мови» — єдиний фактор, на який... випадково «поставили» американці, і раптом зрозуміли, що він... спрацьовує. А наші правителі, починаючи з Кучми, всю ідеологічну частину віддавали свідомо-стурбованим академікам, які сиділи, власне кажучи, на американських грантах. І 25 років у нас виховували молодь у форматі «європейських цінностей». А що це означало на ділі? Це означало густу русофобію.

 

Русофобия — это еще одна плохая тенденция. Когда в 91-м году только образовалось наше «незалежное» государство, в самом начале уже была заложена нелегитимность русского языка. И это — в стране с реальным двуязычием. Фактор «языка» — единственный фактор, на который… случайно «поставили» американцы, и вдруг поняли, что он… срабатывает. А наши правители, начиная с Кучмы, всю идеологическую часть отдавали свидомо-озабоченным академикам, которые сидели, собственно говоря, на американских грантах. И 25 лет у нас воспитывали молодежь в формате «европейских ценностей». А что это означало на деле? Это означало густую русофобию[2].

  •  

За 25 років виросла молодь, яка не розуміє значення того, що насамперед до сусіда, який тобі даний Богом географічно, ти повинен бути миролюбним і толерантним, і ставитися з належною повагою, а не як у нас ставилися, зачіпаючи РФ то одним, то іншим способом.

 

За 25 лет выросла молодежь, которая не понимает значения того, что прежде всего к соседу, который тебе дан Богом географически, ты должен быть миролюбивым и толерантным, и относиться с подобающим уважением, а не как у нас относились, задирая РФ то одним, то другим способом[2].

  •  

Існує негласна заборона нашим артистам виступати «там», створюється ціла низка вітчизняної кінопродукції, в якій наш північний сусід позиціонується свідомо негативно. Прикладів десятки.

 

Существует негласный запрет нашим артистам выступать «там», создается целый ряд отечественной кинопродукции, в которой наш северный сосед позиционируется заведомо негативно. Примеров десятки[2].

  •  

Я вважаю себе патріотом. Але - патріотом країни, а не сьогоднішньої Держави. Для мене поняття Держава завжди було персоніфіковано. І насамперед — ототожнене з її лідерами... З ким сьогодні можна ототожнити поняття «Держава»? З тими комерсантами, які розкрадають країну? А власне, чи залишилося сьогодні таке поняття як громадянин країни? Ми, на жаль, сьогодні — не громадяни Великої країни, а всього лише... квартиранти на чужій території, яка вся давно поділена-переділена і належить Коломойським, Фірташам, Тимошенкам, Балогам та інше жвавим, які вчасно зорієнтувалися в нинішній ситуації, хлопцям. І які нас доять, як той вуйко свою козу.

 

Я считаю себя патриотом. Но — патриотом страны, а не сегодняшней Державы. Для меня понятие Держава всегда было персонифицировано. И прежде всего — отождествлено с ее лидерами… С кем сегодня можно отождествить понятие «Держава»? С теми коммерсантами, которые доворовывают страну? А собственно, осталось ли сегодня такое понятие как гражданин страны? Мы, к сожалению, сегодня — не граждане Великой страны, а всего лишь… квартиранты на чужой территории, которая вся давно поделена-переделена и принадлежит коломойским, фирташам, тимошенкам, балогам и прочим шустрым, вовремя сориентировавшимся в нынешней ситуации, хлопцам. И которые нас доят, как тот вуйко свою козу[2].

  •  

Нація починає хворіти, коли перебуває або «під зачарованістю» якогось авантюриста-керівника, або внаслідок масової обробки громадської свідомості. Як у нас зараз... і це — як епідемія, в результаті «маемо те, шо маемо». Країна сьогодні хворіє і переформатовується. Я думаю, що буде якийсь інший формат країни, хоча б тому, що сьогодні настільки низький авторитет влади... за цю владу ніхто не хоче помирати, битися. І носити на майках...

 

Нация заболевает, когда находится либо «под очарованием» какого-то авантюриста-руководителя, либо вследствие массовой обработки общественного сознания. Как у нас сейчас… и это — как эпидемия, в результате «маемо тэ, шо маемо». Страна сегодня болеет и переформатируется. Я думаю, что будет какой-то другой формат страны, хотя бы потому, что сегодня настолько низок авторитет власти… за эту власть никто не хочет умирать, сражаться. И носить на майках[2]...

  •  

Я скрізь працюю для людей. Для мене немає «зрадників», для мене немає «ренегатів», «сіоністів», «сепаратистів», комуністів, чогось там ще «модного». Якщо люди раді моїй музиці, якщо вона піднімає настрій, то клички і всі ці епітети... залишимо їх для професійних брехунів, що носять «горде» звання політиків.

 

Я везде работаю для людей. Для меня нет «предателей», для меня нет «ренегатов», «сионистов», «сепаратистов», коммунистов, чего-то там еще «модного». Если люди рады моей музыке, если она поднимает настроение, то клички и все эти эпитеты… оставим их для профессиональных лгунов, носящих «гордое» звание политиков[2].

  •  

Америка подвійна: у себе вони облаштували прекрасне життя, країна дбає про громадян. Але інша Америка — це політикани. Байдени і Маккейни приїздять в Україну як хазяїни, вони поводяться по-хамськи. А росіяни давали нам газ по 60 доларів[3].

  •  

Георгій Тука, луганський губернатор сказав, російських військ на Донбасі немає. Надія Савченко, герой України, також вважає, що російських військ там немає. Росія — як Америка, вона різна. Можна не любити її політику, але відмовляти нам у спілкуванні з людьми культури — так не можна[3].

  •  

На Донбасі все розпочалося не з Росії, а з того, що Донбас виступав за те, щоб у нас була конфедерація. Якби у нас вона була, якби не розпочали із літаків обстрілювати Луганськ, не було б війни. Я впевнений[3].

  •  

Ви знаєте, як Кучма виграв другі вибори? Він розклеїв весь Крим листівками, в яких було написано, що другою державною мовою в Україні буде російська. А потім «кинув». Там люди всі за Росію. Вони російськомовні і ніколи не розуміли українізацію. Крим у нас був автономною республікою, там законно провели референдум. І ніяких автоматів там не було. Була лише команда з Америки не перешкоджати анексії Криму[3].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg