Перейти до вмісту

Українізація

Матеріал з Вікіцитат
Перепис 1897 року, українці позначені жовтим кольором
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Українізація — політичне просування та впровадження елементів української мови та української культури в різних сферах суспільного життя.

Цитати

[ред.]
  •  

Якщо громадянам пояснити, що українізація потрібна для їхньої ж безпеки, для інформаційного захисту країни, то вони це сприймуть. А громадяни, нелояльні до української мови, ніколи не будуть лояльні й до самої України. Адже мова — це її суть[1].

  Сергій Оснач
  •  

Костянтину Малицьку засилають до Сибіру у 1915 р.: «українізуй там ведмедів, якщо виживеш!» [2]
Костянтина Малицька заснувала 16 українських шкіл у Сибіру.

  •  

Шляхів [українізації молоді], очевидно, багато: добра освіта рідною мовою, вихід української мови на міжнародну арену, повернення нашої сплюндрованої історії... Але, коли говорити про молодь, то найефективнішим шляхом вважаю, якщо хочеш, музичну маскультуру в різних її виявах. Якось мені довелося говорити з одним досить високопоставленим московським чиновником, котрий не мав ніяких симпатій щодо ідеї української самостійності. Він говорив, що довго не сприймав серйозно цієї ідеї - аж поки не побачив записаний відеокамерою фестиваль «Червона рута». «Так, якщо українською молоддю опанували такі пісні, я вірю в невідворотність вашої незалежності» - знехотя зізнався він мені. Я теж вірю...[3]

  В'ячеслав Брюховецький

Примітки

[ред.]
  1. Мова та національна безпека – зв’язок очевидний!
  2. Пісні січових стрільців, 2016, с. 99
  3. Таран Л. Людина на своєму місці, або Один зі справжньої еліти// Той, хто відродив Могилянку : зб. до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького / - К. : КМА, 2007. – С. 141-145.

Джерела

[ред.]
  • Маслій М.М.. Нам воно святе!: Пісні січових стрільців. — Харків: Фоліо, 2016. — 186 с. — ISBN 978-966-03-7636-6