Проголошення незалежності України (1991)
Проголошення незалежності України (1991) | |
Стаття у Вікіпедії |
Відновлення незале́жності Украї́ни — шлях, що пройшов український народ від Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990) до відновлення незалежності держави, що отримала офіційну назву — Україна, проголошення Акту її незалежності (24 серпня 1991), підтвердження цих законодавчих рішень на Всеукраїнському референдумі з обранням Президента України.
Цитати
[ред.]
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
А
[ред.]А от і рак на горі свиснув.[1] |
|||||
— Нестор Гайовський, перший канадський консул у Києві |
Б
[ред.]Без Богданової залізної волі й мазепинського мудрого прагматизму, без поєднання сковородинівської «філософії серця» з Тарасовим прометеїзмом, з енергетикою Франкової мислі і поривом Лесиного духу, «Еллади» – з «Римом», «ніжности» – з «крицею», без одержимости Кондратюків і Люльок, без ділової снаги новітніх Симиренків і Терещенків – чи не проґавимо, не прохляпаємо вухами історичний шанс на здобуття справжньої незалежности, як це вже з нами траплялося[2]? |
|||||
— Юрій Барабаш |
В
[ред.]Відповідно за свої шістдесят років я пережив дві великі трансформації - від традиційноного до модерного світу і від модерного до постіндустріального. А до того ще й падіння комунзму та проголошення української незалежності. <...> Тому я <...> вірю у «великі структури, довготривалі процеси, амбітні порівняння».[3] |
|||||
— Ярослав Грицак |
Вони воліли невигоди важких походів, аніж спокійне життя рабів. З їх історії довідуємося, як батьки передавали своїм синам горде почування незалежності, як найдорожчу спадщину, при чому гасло «смерть або воля» було їх одиноким заповітом, що переходив від батька до сина, разом з прадідівською зброєю. [4] |
|||||
— Жан-Бенуа Шерер (Йоган Бенедикт), німецький і французький історик, географ |
Г
[ред.]Голосування за незалежність України означало кінець Радянського Союзу. Ті, хто взяв участь у референдумі, змінили не лише власну долю, а й напрямок світової історії.[5] |
|||||
— Сергій Плохій |
Д
[ред.]Для мене незалежність України – це, насамперед, можливість спокійно і вільно висловлювати свої думки, навіть незгоду з чимось, тобто спокійно і вільно себе почувати у своїй державі[6] |
|||||
— Людмила Монастирська |
З
[ред.]Зараз інформаційна війна ведеться відкрито, а тоді, коли я в концтаборах сидів, то десятки людей були б готові піти на смерть, якби дали можливість висловитися на цілий світ про боротьбу України за незалежність[7] |
|||||
— Левко Лук'яненко |
М
[ред.]Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. |
|||||
— Ліна Костенко |
Н
[ред.]Незалежність України, як не дивно, залежить від української дитячої літератури. Якщо діти не читатимуть книжок українською мовою — вони не знатимуть рідної мови, не стануть українцями, і їм та незалежність буде до ґудзика. На уроках у школі добре вивчити мову неможливо. Одна справа вивчити те, що задано, а зовсім інша читати iз захопленням книжку, яка подобається[9]. |
|||||
— Всеволод Нестайко, дитячий письменник |
— Олесь Бердник, письменник-фантаст, член-засновник Української Гельсінської групи |
О
[ред.]Отримавши незалежність, Україна стала частиною глобального процесу розпаду імперій і формування нових національних держав на їхніх руїнах: цей процес майже потроїв число незалежних держав у світі від 70 країн 1945 року до понад 190 сьогодні.[11] |
|||||
— Сергій Плохій |
С
[ред.]Сьогодні вже сформувалося ціле покоління, народжене в незалежній Україні. Для них це нормальний стан речей. Для них не може бути по-іншому. І це прекрасно. Бо це покоління – наша ментальна опора. Опора свободи, демократії та розвитку. Вони мислять інакше, вони думають сучасно, а значить – Україна рухатиметься тільки вперед.[12] |
|||||
— Промова Зеленського з нагоди 28-ї річниці Незалежності України (24 серпня 2019) |
Сьогодні не підтримати незалежність означає лише одне — підтримати залежність. Але залежність від кого? Де та країна, від якої ми бажаємо бути залежними. Отже, незалежність. Альтернативи – немає.[1] |
|||||
— Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність” |
Т
[ред.]Тож з грудня 1991 року є дві моделі пострадянського існування: одна – це незалежність, за яку виступала і продовжує виступати Україна. Інша – це модель обмеженого суверенітету, яка пов’язана з ідеєю конфедерації і контролю Росії над пострадянським простором. І той конфлікт, який зародився восени 1991-го, після перевороту в Москві – є до нині нерозв’язаним. Його не розв’язали і на міжнародному рівні[13]. |
|||||
— Сергій Плохій |
У
[ред.]У генетичному коді українців закладено прагнення до незалежності. І хоч русичі втратили своє державне утворення Київську Русь, бо татаро-монголи захопили в 1240 році Київ, народ зберіг пам’ять про своє коріння і прагнення до відновлення державності. |
|||||
— Левко Лук'яненко |
— Оксана Забужко |
Україна звільнила решту радянських республік, усе ще залежних від Москви.[5] |
|||||
— Сергій Плохій |
Українська незалежність 1991 року не впала з неба, як часто про неї кажуть. Вона постала внаслідок компромісу декількох сил, жодна з яких не мала достатньо снаги встановити монопольну владу над Україною.[16] — «У тому сенсі кінець Української СРСР нагадував її початок.» |
|||||
— Ярослав Грицак |
Я
[ред.]Якщо люди виходять на Майдан, на площу – висловлюють свої протести – це прояв демократії, це в нас у крові. І добре, що вже ми маємо змогу це робити. Ми щасливі, що незалежні, це треба цінувати. І я це ціную, бо для мене дуже важлива внутрішня незалежність.[17] — Людмила Монастирська — солістка Національної опери України, Заслужена артистка України; лауреат Національної премії ім. Шевченка 2014 року за вокальні партії в оперних виставах. Cопрано (spinto soprano). |
|||||
— Людмила Монастирська |
Події
[ред.]«Живий ланцюг» був одним з наймасштабніших у світовій історії та став іще одним кроком до здобуття незалежності України.[18] |
|||||
— В. Даниленко, «25 років незалежності» |
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.[19] |
|||||
— Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року |
Ця декларація була фактично п’ятою спробою проголосити незалежність України в ХХ столітті: перші дві відбулися 1918 року в Києві, а потім у Львові, третя 1939 року на Закарпатті, і четверта 1941 року у Львові. Усі ці спроби були зроблені у воєнний час і зазнали невдачі.[20] |
|||||
— Сергій Плохій |
«Я знав, – пригадує Л. Кравчук, – що якщо ми не проведемо референдуму, не пройдемо цю складну, але важливу дорогу через волевиявлення народу, то, по-перше, до цього... до цієї незалежності може поставитися дуже критично Москва, я м’яко кажу – критично. І світ може, орієнтуючись на Москву, холодно і обережно, із застереженнями поставитись до нашого рішення. Тому я і запропонував провести референдум 1 грудня»[21] |
|||||
— В. Даниленко, «25 років незалежності» |
Недоброзичливі висловлювання
[ред.]Прикмети українофобства (починаючи від зневажливо-зверхнього тону до демагогічної аргументації) так точно схоплені М. Кулішем, що й нині, слухаючи недоброзичливих до української незалежності людей, раз у раз упізнаєш у їхніх словах і манерах синдром усе тієї ж Кулішевої тьоті Моті з Курська.[22] |
|||||
— Володимир Панченко, літературний критик, професор КМА |
Примітки
[ред.]- ↑ а б Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність”, 2022, с. 66
- ↑ Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів. Юрій Барабаш, "Скільки українських літератур є у світі" //ji-magazine.lviv.ua
- ↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 425
- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України., 1990, с. 251
- ↑ а б Брама Європи, 2016, с. 413
- ↑ Я підтримую головний меседж, який був на НСК «Олімпійський»: «Незалежність у нашій ДНК».//ukrinform.ua
- ↑ «Вони намагалися зробити все, щоб нас зламати». Розмова з Левком Лук’яненком.//radiosvoboda.org
- ↑ Ліна Костенко, “Берестечко”..//e-reading.club
- ↑ Пам’яті майстра: говорить Всеволод Нестайко //chytomo.com
- ↑ Всесвіт Олеся Бердника, Київ, у 8 т., 2004-2010
- ↑ Брама Європи, 2016, с. 374
- ↑ Промова Зеленського з нагоди 28-ї річниці Незалежності України (24.08.2019). Процитовано 2020-21-27.
- ↑ Сергій Плохій: “Розвал СРСР – це не подія, а процес, який триває і досі”.//localhistory.org.ua
- ↑ «Вони намагалися зробити все, щоб нас зламати». Розмова з Левком Лук’яненком.//radiosvoboda.org
- ↑ Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Розпад СРСР. Екологія // Телеканал ZIK — Переглянуто: 14 квітня 2017
- ↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 361
- ↑ Я підтримую головний меседж, який був на НСК «Олімпійський»: «Незалежність у нашій ДНК».//ukrinform.ua
- ↑ 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави, 2016, с. 84
- ↑ Акт проголошення незалежності України //wikisource.org
- ↑ Брама Європи, 2016, с. 412
- ↑ 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави, 2016, с. 135
- ↑ Неубієнна література, 2007, с. 233-234
Джерела
[ред.]- 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави. — Київ: Ніка-Центр, НАН України ; Ін-т історії України, Боряк Г.В.(кер. авт. кол.), 2016. — 796 с. — ISBN 978-966-521-686-5
- Всесвіт Олеся Бердника у 8т.. — Київ: Тріада-А, Афон, Схід-Захід, Смолоскип, 2004-2010.
- Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4
- Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — 520 с.
- Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність” (до 30-річчя Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України).. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2022. — 75 с. //clio.lnu.edu.ua (pdf)
- Панченко В. Неубієнна література: Дослідницькі етюди / Худож. оформ. Д. В. Мазуренка. — Київ: Твім інтер, 2007. — 440 с. — ISBN 966-7430-38-3
- Плохій C. Брама Європи. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — 496 с. — ISBN 978-617-12-1611-2