Мельников Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Мельников
Melnikov vladimir 1.jpg
Заслужений діяч мистецтв України Володимир Миколайович Мельников
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Миколайович Мельников (нар. 1951) — український письменник, композитор.

Цитати[ред.]

Поезія[ред.]

  • …Тільки мир — це шлях у майбуття…
(Плекаймо мир / Українці — не папуаси// С. 108)[1]
  • Творіть! Не заздріть! Справжньому радійте!
    Талант - шануйте... Даром - володійте...
(Байка про Горобця і Солов'я / Українці — не папуаси// С. 117)[2]
(З кордонів починається країна / Українці — не папуаси// С. 129)[3]
  • Роздивіться уважно навколо себе і ви обов'язково побачите дива,
    які творить Всевишній на нашій прекрасній планеті Земля.
(Масажист з Аполло / Українці — не папуаси// С. 30)[4]
  • Народження й смерть, а між ними - життя,
    Де кожної миті нема вороття,
    Де кожен із нас залишає свій слід.
    Чи буде він чистим і теплим, як хліб?
(Життя/ Друзям. Моим товарищам. To my friends// С. 72)[5]
  • Я вірю, що краса - врятує світ,
    А людяність – паскудство переможе!
(Лист мамі / Друзям. Моим товарищам. To my friends// С. 54)[6]
  • Не ображайте, люди, шляхетних і простих,
    Покинутих і любих, гріховних і святих,
    Бо кожна жінка – доня, або чиясь сестра
    Якби їм щастя й долі, не кривди, а добра
(Про гарну стать/ Друзям. Моим товарищам. To my friends// С. 70)[7]
  • …Натхнення Божий дар і за мільярди не купити,
    Як неможливо пісню вбити, коли з життя іде Пісняр.
(Про гроші / Друзям. Моим товарищам. To my friends// С. 73)[8]

Проза[ред.]

(Замість післямови до першої книги роману / Безмежна доля// С. 165)[9]
  • …Як маленькій, нерозумній дитині батьки забороняють бавитися з вогнем, ховаючи від них сірники, так і Вищий Розум Всесвіту блокує певну
    діяльність людського мозку, не дозволяючи переважній більшості людей бачити минуле і майбутнє, забороняючи їх нематеріальній сутності
    скеровано переміщатися у часі і просторі на будь-які відстані, аби досліджувати без складних приладів не тільки структуру найменших молекул та атомів,
    а й форми життя найвіддаленіших планет інших галактик, залишаючи своє фізичне тіло на Землі.
(Замість післямови до першої книги роману / Безмежна доля// С. 166)[10]
  • …Тільки окремим землянам, які ніколи не дозволять собі використати свій Божий дар з корисливих мотивів, дарується геніальність, що перетворює таку
    людину у невід’ємну та вічну частку Вищого Розуму Всесвіту, непомітні справи якої змінюють на краще наш, ще такий недосконалий світ.
(Замість післямови до першої книги роману / Безмежна доля// С. 166)[11]
  • Я пишаюсь нашою не публічною дружбою з Михайлом Ткачем, який навіть сьогодні, коли його не стало, залишається моїм… не кумиром, а найдорожчим другом.
    З ним я подумки раджусь майже щодня і дуже тішуся, якщо Михайло Миколайович часом щось тихо шепоче мені з небес... Мене також тішить думка, що нашу
    дружбу та мої почуття поваги і любові до Михайла Ткача ніхто і ніколи не зможе силоміць забрати, поцупити чи розділи на маленькі шматочки, як інколи без
    дотримання норм моралі та заповідей Божих ділиться між спадкоємцями матеріальна спадщина ...
(Михайло Ткач - мій друг і ангел / Поетичні майстерні)[12]

Виноски[ред.]


Bookmark-new.svg