Георгій (Кониський)
| Георгій (Кониський) | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Григо́рій (Георгій, Юрій) Кони́ський (1717–1795) — український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч.
Цитати[ред.]
З курсу «Загальна філософія», 1749-1751 рр.[ред.]
Речі не інакше одержують своє буття, як через свої причини. Займатися філософією означає не що інше, як досліджувати причини речей[1]. |
Не судження філософії, а її викривлення й пусті думки людей треба відкидати[1]. |
Помилки й дурниці тих, що займаються філософією, не треба відносити до хиби філософії[1]. |
Християни, які вивчають єретизм, залишаються християнами[1]. |
Нечесні і горді філософи не є справжніми, а уявними[1]. |
Несправедливо роблять ті, які із-за гріхів людей-християн ганять саму християнську науку[2]. |
Всяким Божим даром не треба нехтувати[2]. |
Справедливість Бога є його милосердям[2]. |
Кожного, хто знищує свої діла, не слід оправдовувати[2]. |
Ніщо, що може бути виконаним, не є нестерпне ярмо[2]. |
Всякий жадібний є нужденним[2]. |
Всяка насолода подобається[2]. |
Якщо хтось наділений чеснотою, то має або розсудливість, або поміркованість, або мужність, або справедливість[2]. |
Будь-що, наділене раціональною душею, придатне для навчання, отже, всяка людина здатна на навчання[3]. |
Незнання причин породжує подив, а подив — запитання[3]. |
Не завжди людина сміється, а лікар лікує[3]. |
Хто не народився, той не починає старіти[3]. |
Хтось може не бути вченим, хоч читає книги[3]. |
Ілюмінація дому є кращою, ніж свічка, і навернення грішника краще, ніж розмова прихильника[3]. |
Є пастирем, отже, повинен пасти, а не пастися[3]. |
Посудини з вузькою шийкою розбризкують налиту велику кількість рідини, а коли наливаються помалу, то наповнюються[3]. |
Якщо вожді не тому називаються поганими, що колись були переможені, то чому філософів погано слухають, якщо колись обманювалися[4]? |
Вогонь гарячіший, ніж кипляча вода[4]. |
Краще бути справедливим, ніж таким, що розкаюється[4]. |
Краще добре жити, ніж узагалі жити[4]. |
Розсудливість краща від влади тому, що перша бажається сама, а влада хіба що з розсудливістю[4]. |
Якщо будуть рівні у всьому, а в одному не рівні, то будуть нерівними[4]. |
Не мати нічого гірше, ніж мати багато[4]. |
Теологові треба довіряти в теологічних справах, філософові — у філософських[4]. |
Більш вірогідним вважається царське свідчення, ніж плебейське, жерців, ніж логіків, старих, ніж молодих, мужів, ніж жінок, хоча вони є тільки вірогідними, а не безсумнівними[5]. |
Свідченням нікчемних людей не слід надавати ніякої ваги[5]. |
Обман не інакше переборюється, як коли розкривається. Він має силу, поки прихований, і зникає, коли розпізнається[5]. |
Ті, що виходять на дуель, встановлюють для себе певні закони[5]. |
Хай збережуться скромність і дружба між тими, хто сперечається, коли непорушний їхній союз[5]. |
Розсудливість — активний навик істинного розуму відносно того, що для людини добре чи погане[5]. |
Інструмент не може бути однієї природи з твором, для виконання якого застосовується, тому що ні різці скульптора, ні їхні знаряддя не є скульптурою і пензель художника не є картиною[5]. |
Всяке природне тіло є природним сталим[5]. |
Якщо кріт не має, згідно із видом, здатності до бачення, то не можна сказати, що він сліпий[5]. |
Можемо одну Й ту ж людину любити тому, що вона нам рідна по крові, й ненавидіти тому, що злочинна[6]. |
Із «Моральної філософії або етики», 1749 р.[ред.]
Завжди треба робити те, чого вимагає здоровий розум, а здоровий розум вимагає, щоб усякому віддавати те, що йому належить, отже, всякому треба надати його право[6]. |
Може бути дуже добрий етик, але дуже погана людина[6]. |
Добрі речі не з іншої причини добрі, а тільки тому, що містять у собі добре[6]. |
Всяк бажає якогось добра, очевидно, відповідного собі[7]. |
Якщо хтось запитає, чому чеснота бажана людиною, певне, буде відповідь одразу: тому що відповідає людині[7]. |
Приємне є добром, яке приносить насолоду; почесне — як узгодження із здоровим розумом, корисним нарешті є те, що допускається заради іншого[7]. |
Гріх бажається не тому, що він є злом і шкодить, а тому, що нашкодить більше, як допомагає[7]. |
Поки хтось воліє зла іншому, бажає його як добре собі[7]. |
Ніщо містить мету нещасних, воно є якимсь негативним добром, не при носить ніякого добра, а забирає зло[7]. |
Воля вільна відносно зла як такого, отже, може його любити[7]. |
Всяка мета має сенс добра; по-друге, почесне й приємне добро має сенс мети[7]. |
Ліки беруть свою доброту від оздоровлення, про яке турбуються. Мертвою людиною ліки не приймаються[7]. |
Досягати мети — означає, власне, йти до мети. Це відповідає тільки розумній природі[8]. |
У нещастя людина потрапляє не через природу, а з власної вини[8]. |
Ніщо не створене Богом, щоб не було у природі заради чогось, хай нам це не видно[8]. |
Шкідливі створіння шкідливі, якщо не вмієш їх використовувати, а не самі собою шкідливі[8]. |
Людині треба шукати в цьому смертному житті, що є найвищим щастям, а не очікувати його[8]. |
Всяка доблесть спрямована до якоїсь мети і не бажана сама собою[8]. |
Схвильована душа кожного найрозумнішого не легше зберігає вільне і спокійне міркування серед поразок та хвороб, образ, нещасть, неприємних і нерозумних занять[8]. |
Слава ніколи не задовольняється, бо завжди бажається більша[8]. |
Здебільшого громадська думка легковажна і популярність нестійка; часто хвалять гірших, а кращих ганьблять, бо такою є людська безглуздість[8]. |
Ми є, а слави немає, коли ми живі; коли ж вона приходить, то немає нас[8]. |
Смішне таке благо, для оволодіння яким ти повинен зникнути, тож як ти зможеш ним володіти, коли ти сам уже ніщо[9]? |
Доблесть сама собою є моментом щастя[9]. |
Той є щасливим, хто володіє кращими й численнішими благами, а найщасливішим у цьому стосунку ніхто із смертних не може здаватися[9]. |
Ми повинні менше турбуватися про досконале людське щастя тому, що ніхто не може його досягнути[9]. |
Нічого не можеш хотіти, чого б ми не пізнали[9]. |
Воля рухає інтелект до міркування, як палій, несучи вогонь, повертає його до підпалювання, тобто тільки спрямовує, а не робить, щоб він горів[9]. |
У рухи волі та інтелекту вкладається безконечний розвиток[9]. |
Громадяни, хоч підкоряються главі, однак можуть протиставитися його волі і часто протистоять[9]. |
Таке є внутрішнє царство людини: воля — цариця, але сама собою несвідома і недосвідчена; розум має пост наймудрішого сенатора; чуттєві бажання і внутрішні відчуття — це якийсь натовп, дуже непокірний і бунтівний; зовнішні відчуття заслужено звемо воїнами[9]. |
Свобода необхідна для доброго чи поганого діяння. Людина ж є істинно вільною[9]. |
Грішать ті, які грішать із звички[10]. |
Понад людською владою є, щоб вона могла рухатися чи не рухатися Богом[10]. |
Любов є тоді, коли воля вважає, що якась справа є доброю; туга — коли її собі бажає; радість — коли її досягнуто[10]. |
Пристрасть не постійна, а перехідна, і з’являється, коли наявне чи майбутнє добро чи зло схвилювало душу[10]. |
Є два види чуттєвого бажання: пристрасне і гнівне. Перше стосується добра чи зла, а друге — недоступного добра чи зла[10]. |
Як немає ніякої хвали кормчому, коли на морі немає бурі, так немає хвали чесноті; навпаки, не було б ніякої чесноти, коли б не було афектів[10]. |
Є така відмінність між нерозумним та розумним: перший є рабом, а другий — господарем афектів[10]. |
Першою із усіх пристрастей є любов і їй протилежна ненависть. Із них же, як з коріння, виростають усі інші[10]. |
Любов тягнеться до двох, а саме до добра, якого хтось хоче для когось, або для себе[10]. |
Що люблять дружньою любов’ю, люблять заради себе, а що люблять любов’ю пристрасною, те люблять заради улюбленого[10]. |
Симпатія душ і характерів є якоюсь таємною подібністю[11]. |
Коли любиш, сам того не помічаючи, робишся жертвою улюбленої речі і, здається, що перебуваєш більше в ній, аніж у собі самому[11]. |
Душа є більше там, де любить, ніж там, де живе[11]. |
Що любе, того й бажаємо і хочемо, щоб це завжди у нас було[11]. |
Ненависть є ніщо інше, як незадоволення стосовно зла як зла[11]. |
Насолода, або задоволення, є нічим іншим, як радістю душі, попередженою наявним добром[11]. |
Чим більше нещастя, з якого ми вийшли, тим приємнішим здається спокій, яким насолоджуємося[11]. |
Страх завжди поєднується з надією і надія зі страхом, і вони різняться тим, що надія прямо стосується добра, а страх — зла, однак змішаний із надією страх є меншим, ніж надія, і загрожує втратою добра. Так само змішана зі страхом надія передбачає відхилення зла, але вона менша від самого страху, який загрожує злу[11]. |
Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу[11]. |
Усяка людина бажає своєї зверхності і найбільше любить саму себе, ніби найбільше добро[11]. |
Чеснота є посередині двох вад. Заздрою є недостатність у діянні для мети, і вадою є надмірність, а чеснотою — дотримання самої поміркованості[12]. |
Слід віддалятися якомога далі від тієї крайності, яка більше віддалена від чесноти[12]. |
Добра рада — це здатність відшукання осереднього[12]. |
Розумне бажання має природну схильність до чесноти[12]. |
З «Філософії природи, або фізики», 1749-1751 рр.[ред.]
Кожен хвалить своє, хоч воно і негідне хвали[12]. |
Ніщо не виливається з того, що є нічим[12]. |
Численні дива, які в природі не існують і не можуть бути, породжені у людських думках[12]. |
Народження є ніщо інше, як перехід чогось від небуття до буття. А те небуття в суб’єкті, тобто в матерії, є не що інше, як позбавлення. Отже, позбавлення є принципом народження саме по собі[12]. |
Ніщо не може бути відділене від самого себе[13]. |
Розум прагне пізнавати ті речі, яких ніколи не торкнеться жодним відчуттям[13]. |
Твори мистецтва ніби продовжують твори природи[13]. |
Природа створює справжні речі, а мистецтво — фіктивні. Малювання заслуговує бути назване сном тих, що не сплять[13]. |
Природа виводить субстанції форми, і всім їм надається сила діяння. Крім того, природні речі змінюють формами сутність і від них же беруть силу діяння[13]. |
Треба заперечувати, що мистецтво має силу природи[13]. |
Мистецтво є імітацією природи і в багатьох випадках перевищує саму природу не власними силами, а докладаючи силу самої природи[13]. |
Хіміки, поки трудяться для створення золота, хай того, що шукають, не знаходять, проте відкривають численні здатності і властивості, можливо, кращі від самого золота[14]. |
В природі ніщо не відбувається випадково, а діє для певної мети[14]. |
Вогонь, наближений до сіна, не може не спалити сіна, а людина, маючи нагоду грішити, може грішити чи не грішити[14]. |
Бог є всюди, як суть, потенція і наявність[14]. |
Якби створені речі могли існувати без підтримки Бога, то значить: може щось існувати, коли Бог не хоче[14]. |
Гріх як гріх не залежить од Бога, відтак, звичайно той постає, коли Бог противиться[14]. |
Коли б Бог у якийсь момент забрав од створених свою захисну силу, то вони всі відразу перетворилися б на ніщо[14]. |
Твори митця не підтримуються самі собою, а підтримуються природою[14]. |
Зберігати — значить якимсь чином продовжувати акцію творення. Зберігати створені речі — значить ніби постійно їх творити, але не так, як твір митця[14]. |
Для всіх речей природженою є потреба постійності, а не природна їхня здатність постійно існувати. Бо одне — потребувати, інше — щось могти[14]. |
Легше зберігати створене, ніж продукувати з нічого[15]. |
Ніщо не може зламати вільного міркування людини. Якщо людина сама не хоче, то не дозволить себе закувати[15]. |
Бог передбачає красу природи, до якої також дав любов[15]. |
З чого виникає хибне й неймовірне, те є хибним та неймовірним. Не є хибним, якщо не походить з хибного[15]. |
Властиво величній душі так говорити про всіляку річ, як вона є сама по собі[15]. |
Якщо один сильніший, а другий слабший, то переможе більш інтенсивний[15]. |
Весь сенс вічності полягає в незмінності, вічне не починається і не припиняється, ніяким чином не змінюється і завжди одне й те саме[15]. |
Людям нудьгуючим, сонним, так само хворим, тим, що потрапили в муки, також тим, що стогнуть і чогось очікують, навіть короткий час здається довгим, і навпаки, веселим, — тим, що радіють і насолоджуються будь-яким бажанням, навіть довгий час здається коротким[15]. |
Люди, які зловживають насолодами, не сплять од насолод[16]. |
Кожна істота не може бути частиною іншої істоти[16]. |
Кожній речі властива своя природа і спосіб розмноження, дуже вишуканий збір усіх, згода і незгода тих, що борються між собою, і єдність, якщо прагнуть до однієї мети, і всі інші сліди незмірної мудрості[16]. |
Невсипуща цікавість людської думки. Хоч вона може знати щось дуже нечисленне, однак запитує про все[16]. |
Навіть на самому сонці помічено плями і зміни[16]. |
Що є рідше від повітря, однак воно сильним подувом звалює ліси й інколи руйнує вежі[16]. |
Коли великий жар виганяє менший холод, то й сам втрачає трохи своєї сили тому, що, борючись між собою, і одна, і друга якість тратить якусь силу; одна сильніша, менше терпить, аніж діє, а слабша менше діє, ніж терпить[16]. |
Правильність пір року, очищення елементів, родючість землі, досконалість і краса світу — доказ Божої мудрості й могутності[16]. |
Численні душі в одному живому непотрібні[16]. |
Хоч сліпий не бачить, а глухий не чує, однак вони не позбавлені потенції зору і слуху[17]. |
Якщо є численні люди з найкращим інтелектом і найгіршою волею, то це походить від свободи душі, яка йде за гіршим[17]. |
Принципи розуміння реально відрізнені між собою, коли людина вважає одну річ доброю, іншу — поганою[17]. |
Те, яке для одних є отрутою, для інших буде живленням[17]. |
Навіть виведення Божих слів є живим народженням, тому що Боже слово природою і поєднаною божественною думкою ідентичне батькові[17]. |
Кури, що тільки висиджують курчат, але не несуть яєць, не є продовжувачами курчат, а породжує та, чиї яйця[17]. |
Не всі рослини цвітуть; не всі, котрі живуть, плодоносять[17]. |
Усяка дія виникає через якийсь контакт[17]. |
Велика віддаленість об’єкта перешкоджає відчуванню[17]. |
Коли одне око відкрите, а друге закривається темною пов'язкою, то в тому оці є дуже велика небезпека сліпоти[18]. |
Коли зіпсувався мозок, псується й уява[18]. |
Люди, які сильні фантазією, талановиті і здатні на численні вигадки[18]. |
Деякі люди сильні пам’яттю, мають неглибокий розум[18]. |
Чуттєві бажання стосуються лише відчутного добра, а інтелектуальні бажання, навіть духовного, як чесноти і знання[18]. |
Якби людська душа була смертною, то існування людини було 6 набагато гіршим, ніж тварин[18]. |
Є якась спільна необхідність умирати[18]. |
Що починається, повинно гинути й кінчатися[18]. |
Всяке творіння, навіть духовне, коли від нього відібрана божественна підтримка, необхідно перейде у ніщо[18]. |
Душа сковується тілом і органами, насе якимись слугами, і в більшості від них залежить. Однак сама души менше псується від себе самої[19]. |
Об'єктом волі є добро і зло[19]. |
Саме відвернення і уникання зла є добром[19]. |
Душа завжди вимолює прославлення свого прояву, тобто тіла[19]. |
Із «Філософін надприродної, або метафізики», 1749-1754 рр.[ред.]
Ніщо не може бути пізнане навіть Богом[19]. |
Тривалість творінь — щось безперервне і змінне, а Бога — щось постійне, тривале. Згідно з цим Бог називається теперішнім буттям для минулих, теперішніх і майбутніх[19]. |
Суперечки людей, ніби гра дітей[19]. |
Якби між двома було середнє, то таким чином відрізнялося б від обох[19]. |
Є два принципи народження — небуття і буття[19]. |
Рух не може бути до безконечності[19]. |
Перша причина народження є Бог[19]. |
Людина за своєю природою вільна; то найбільша несправедливість, якщо її переслідують і вона позбавлена своєї свободи[20]. |
Із драми «Воскресіння мертвих», 1746 р.[ред.]
Багатьом до лихих діл те дає причину, |
Один тут, як Бог велів, все життя проводить, |
...Є такі постійно |
Як пшеницю в дім везем, користь собі маєм — |
Усе, що в світі оцьому жадаєм, |
У кожній принаді таїться по зраді[20]. |
Чи ж вічне, о Боже, бува лице гоже[21]? |
Не радіє Бог із того, хто як погибає[21]. |
Не відразу Бог і добрим хоче дар подати[21]. |
Інші цитати[ред.]
- Логіка є чеснотою інтелекту.
- Створіння шкідливі тоді, коли не вмієш їх використовувати.
- Не все в цьому світі є, що може бути.
- Зберігати — продовжувати акцію творення.
- Ніщо не можна відділити від самого себе.
Примітки[ред.]
- ↑ а б в г д е Мудрість, 2019, с. 343
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мудрість, 2019, с. 344
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мудрість, 2019, с. 345
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мудрість, 2019, с. 346
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 347
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 348
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 349
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 350
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 351
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 352
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 353
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 354
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 355
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 356
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 357
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 358
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 359
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 360
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 361
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 362
- ↑ а б в Мудрість, 2019, с. 363
Джерела[ред.]
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7
