Наваль ес Саадаві

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наваль аль-Саадаві
Nawal El Saadawi, April 2012 (cropped).jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Наваль ес Саадаві (араб. نوال السعداوى‎‎‎; 27 жовтня 1931 — 21 березня 2021) — єгипетська феміністка, письменниця та психіатр. Авторка багатьох книг про жінок в ісламі, в яких приділяла особливу увагу практиці калічення жіночих геніталій у своїй спільноті. Її називали «Симоною де Бовуар арабського світу».

Цитати[ред.]

  •  

Найжорсткіші форми обмеження жінки в правах і свободах можна знайти в талмудичній традиції, потім у християнстві й лише наостанок – у Корані… Патріархальними є всі релігії, бо вони виникають у патріархальних спільнотах… Використання жіночого покривала – не специфічно ісламська практика, але давня культурна традиція, аналогічна до інших споріднених релігійних практик[1]. — З виступу на феміністичному форумі в Монреалі, початок 1990-х

  •  

Збурює жінок до повстання проти божественних законів ісламу. Саме це звинувачення щоразу звучало на мою адресу, коли я писала чи робила щось, захищаючи жінок від несправедливості, поширеної в нашому суспільстві[1]. — З автобіографічної книжки «Пройти крізь вогонь»

  •  

Правда і смерть схожі, обидві потребують великої сміливості, щоб зустрітися з ними віч-на-віч. І правда подібна до смерті: вона вбиває. Коли я вбивала, я робила це правдою, а не ножем. Тому вони бояться мене й поспішають мене стратити. Вони не бояться мого ножа. Моя правда лякає їх[2]. — «Жінки в точці нуль»

  •  

Кожен чоловік, якого я зустрічала, сповнював мене лише одним бажанням: рукою вдарити його просто в обличчя. Але я ніколи не наважувалася на це[3]. — «Жінки в точці нуль»

  •  

Я не знала сексуальної насолоди в своєму житті. Моя любляча родина і моя дорога держава ампутували мій єдиний сексуальний орган. Вони сказали, що таким був наказ нашого люблячого дорогого Бога. Його велич створила цю частину мого тіла, а потім віддала наказ відрізати її[1].

Про Наваль аль-Саадаві[ред.]

  •  

Любов, влада, сексуальна насолода, наказ – саме так, саме в такому порядку. Наваль міркує не про сексуальні політики. Вона відкидає ім’я батька і залишається сам-на-сам із покаліченим тілом матері. Тут важить не питання статі. Тут покалічене людське тіло втрачає щось більше за ампутований орган: людина втрачає здатність уявляти себе поза втратами тіла[1]. — З есею «Наваль аль-Саадаві»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Жіноче тіло – частина її роботи, її інструмент, її приватне повідомлення на публіці. Перший великий художній твір Наваль звався «Спогади жінки-лікаря». А якщо поставити поруч назви її найвідоміших книжок – «Я вивчаю любов», «Спогади жінки-лікаря», «Жінка і секс», «Жінка в точці нуль», «Любов у королівстві нафти» – зміст цього повідомлення стає очевидним і дієвим[2]. — З есею «Наваль аль-Саадаві»

  — Ганна Улюра
  •  

З ув’язнення Наваль відправила на волю мемуари. Вони потім вийшли книжкою «Спогади з жіночої тюрми». Рукопис – рулон туалетного паперу, списаний чорним олівцем для брів. У її камері було дванадцять жінок, олівець належав одній із співкамерниць – юній проститутці. Впливових письменниць від безіменних проституток у світі аль-Саадаві відокремлюють хіба слова на хлипкому папері. А от тепер можна покричати: «Не порівнюйте нас прогресивних, із тими заляканими мусульманками!»[3]. — З есею «Наваль аль-Саадаві»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg