Мойсей (поема)

Матеріал з Вікіцитат
Обкладинка видання 1905 року.
Вікіпедія
Вікіпедія

«Мойсе́й» — поема Івана Франка, написана 1905 року.

Цитати[ред.]

Слова автора[ред.]

  •  

Ті слова про обіцяний край
Для їх слуху — се казка;
М'ясо стад їх, і масло, і сир —
Се найвищая ласка.

Що з Міцраїм батьки і діди
Піднялись до походу,
На їх погляд, се дурість, і гріх,
І руїна народу.[1]Розділ II.

  •  

Він іде на широкий майдан,
Де намет заповіту
Простяга свої штири роги
В штири сторони світу.

В тім наметі є скриня важка,
Вся укована з міди,
В ній Єгови накази лежать,
Знаки волі й побіди.[2]Розділ III.

  •  

Хоч заціплені міцно уста
І не чуть його мови,
Але серце його розмовля
І кричить до Єгови.[3]Про Мойсея. Розділ XV.

Мойсей[ред.]

  •  

Бережіться, а то він до вас
Заговорить по-свому,
Заговорить страшніше сто раз,
Як в пустині рик грому.

А від слів його гори дрижать
І земля подається,
Ваше серце, як листя в огні,
Зашкрумить і зів'ється.[4]Про Єгову. Розділ IV.

  •  

Бо Єгови натягнений лук,
І тятива нап'ята,
І наложена стрілка на ній —
І то ви є стріла та.

Як стріла вже намірена в ціль,
Наострена до бою,
Чи подоба стрілі говорить:
«Я бажаю спокою?»[5]Коли євреї відмовлялися йти в Обіцяну землю. Розділ IV.

  •  

І, як терен посеред дерев,
Непоказний на вроду,
І не має він слави собі
Ані з цвіту, ні з плоду,—

Так і вибраний богом народ
Між народами вбогий;
Де пишнота і честь, там йому
За високі пороги.[6]Розділ VI.

  •  

Горе вам, що зробив вас господь
Всього людства багаттям!
Бо найвищий сей дар буде ще
Вам найтяжчим прокляттям!

Бо коли вас осяє господь
Ласки свої промінням,
Ви послів і пророків його
Поб'єте все камінням.[7]Розділ IX.

  •  

Горе вам, бо століття цілі
Житимете в тій школі,
Поки навчатесь плавно читать
Книгу божої волі![8]Розділ IX.

  •  

О Ізрайлю, не тям ти сього
Богохульного слова:
Я люблю тебе дужче, повніш,
Ніж сам бог наш Єгова.

Міліони у нього дітей,
Всіх він гріє і росить,—
А у мене ти сам лиш, один,
І тебе мені досить.[9]Розділ X.

  •  

Так бажалось там з вами входить
Серед трубного грому!
Та смирив мене бог, і ввійти
Доведеться самому.

Та хоч би край Йордана мені
Зараз трупом упасти,
Щоб в обіцянім краю лише,
Старі кості покласти.[10]Розділ X.

  •  

Добре, дітки! Вбивайте усіх
Скорпіонів ви сміло!
Хоч неправедне, але проте
Пожиточне се діло.

А неправедне, бо й скорпіон
Жить у світі бажає.
А чи ж винен він тому, що їдь
У хвості своїм має?[11]Розділ XI.

  •  

Милосердними треба вам буть
Задля всього живого!
Бо життя — се клейнод, хіба ж є
Що дорожче над нього![11]Розділ XI.

  •  

Тихо скрізь, і замовкли уста,
Запечатано слово,
Тільки ти на дні серця мого
Промовляєш, Єгово.[12]Розділ XII.

  •  

Небезпечно ставати всупір
Діл природних бігови!
Легко власний свій забаг подать
За веління Єгови.[13]Розділ XIV.

  •  

Що значить безгрунтовій юрбі
Обіцяти свободу?
Чи не те ж, що з землі вирвать дуб
І пустити на воду?[13]Розділ XIV.

Авірон[ред.]

  •  

Ще гебреї з ума не зійшли,
Долі ліпшої варті
І осягнуть, як честь віддадуть
І Ваалу, й Астарті.[14]Розділ VII.

  •  

Най Єгова собі там гримить
На скалистім Сінаї,—
Нам Ваал дасть багатства і власть
У великому краї.

Най Єгові колючі терни
Будуть любі та гожі,—
Нас Астарти рука поведе
Поміж мірти і рожі.[14]Розділ VII.

Голос (Азазель)[ред.]

  •  

Бач, як сунеться плем'я твоє,
Як Йордан переходить,
Єрихон добуває і скрізь
У річках крові бродить.

Ось століттями йде боротьба
За той шмат Палестини:
Амореї, гебреї, хетта,
Амалик, філістини.[15]Розділ XVIII.

  •  

Ось гебрейськеє царство! Що сліз
Коштуватиме й крові!
А заважить у судьбах землі,
Як та муха волові.

І не вспіє воно розцвісти,
Й розлетиться на части,
Щоб у пащу могутніх сусід
Часть за частю упасти.[16]Розділ XVIII.

  •  

Ось поглянь, які хмари летять
Від Дамаска й Галаду!
Се йде Ассур, гебреям несе
І руїну, й загладу.[17]Розділ XVIII.

  •  

Ось поглянь, червоніють поля,
Труп на трупі усюди:
Се піднявся страшний Вавілон
На загладу Іюди.

Храм Єгови в огні… А сей тлум…
Мов комахи по полю,
Йдуть по тисячу сковані враз
Недобитки в неволю.[17]Розділ XVIII.

  •  

Чуєш плач? На руїнах рида
Одинокий розумний,
Що коритися радив врагам,
Щоб не впасти до трумни.[17]Про пророка Єремію. Розділ XVIII.

  •  

Іще раз храм Єгови горить,
І сей раз уостаннє:
Бо що тая рука розвалить,
Те вже більше не встане.[18]Зруйнування відновленого Єрусалимського храму римлянами у 70 році. Розділ XVIII.

Єгова[ред.]

  •  

Маловіре, ще ти не почавсь
В материнській утробі,
А я кождий твій віддих злічив,
Кождий волос на тобі.

Ще не йшов Авраам з землі Ур
На гарранські рівнини,
А я знав всіх потомків його
До остатньої днини.[19]Розділ XIX.

  •  

Таж в Єгипті ви гнулись в ярмі,
Наїдавшися ласо…
Відригаться вам буде повік
Те єгипетське м'ясо.[19]Розділ XIX.

  •  

Хто здобуде всі скарби землі
І над все їх полюбить,
Той і сам стане їхнім рабом,
Скарби духу загубить.[20]Розділ XIX.

Дерева[ред.]

  •  

Нумо рожу благать! Та вона
Всьому світові гожа,
Без корони — цариця ростин,
Преподобниця божа.[21]Розділ V.

  •  

Нумо дуба благати! Та дуб,
Мов хазяїн багатий,
Своїм гіллям, корінням і пнем,
Жолудьми все зайнятий.[21]Розділ V.

  •  

Нум березу благать! Та вона,
Панна в білому шовку,
Розпуска свої коси буйні,
Тужно хилить головку.[21]Розділ V.

Люди в таборі[ред.]

  •  

Від такої молитви тремтять
Землянії основи,
Тають скелі, як віск, і дрижить
Трон предвічний Єгови.[3]Про Мойсея. Розділ XV.

Діалоги[ред.]

  •  

Мойсей: Ні, на се ж мене пхнуло його
Всемогуче веління,
В темну душу хоривський огонь
Надихнув просвітління.

Голос (Азазель): Гей, а може, хоривський огонь
Не горів на Хориві,
Лиш у серці завзятім твоїм,
У шаленім пориві?

Може, голос, що вивів тебе
На похід той нещасний,
Був не з жадних горючих купин,
А твій внутрішній, власний?[22]Розділ XIII.

Цитати про поему[ред.]

  •  

…ставлячи не раз питання про джерела сеї поеми, ніхто з тих руських інтелігентів не звернув уваги на властиві і самим змістом вказані її джерела, але майже кождий, як се покажу далі, шукав їх деінде, звичайно, там, відки я не взяв нічого. Моя поема основана майже вся на біблійних темах, отже, що ж природніше для кождого критика, як пошукати тих джерел у Біблії і порівняти їх із тим, що я зробив із них? Се якраз досі не прийшло на думку ні одному з критиків моєї поеми. Знак, що Біблія лежить далеко поза кругом їх духовних інтересів.[23]Передмова до другого видання поеми.

  Іван Франко
  •  

Єгова, це ніякий метафізичний Бог великий і непонятний з усіма своїми атрибутами, якого існування доказував Картезій та християнські догматики, а се Бог реальний, живий у всіх людських серцях, справді всюди присутній, великий і могучий своєю силою — Бог національний! […] Нарід кождий має свого національного Бога, котрого вважає вищим понад усіх, але узнає так само інших національних богів, а також дає право другому народові уважати свого бога за більшого.[24]

  Микола Євшан

Примітки[ред.]

  1. Мойсей, 1976, с. 217
  2. Мойсей, 1976, с. 220
  3. а б Мойсей, 1976, с. 249
  4. Мойсей, 1976, с. 221
  5. Мойсей, 1976, с. 222
  6. Мойсей, 1976, с. 226
  7. Мойсей, 1976, с. 234-235
  8. Мойсей, 1976, с. 235
  9. Мойсей, 1976, с. 237
  10. Мойсей, 1976, с. 238-239
  11. а б Мойсей, 1976, с. 240
  12. Мойсей, 1976, с. 242
  13. а б Мойсей, 1976, с. 247
  14. а б Мойсей, 1976, с. 229
  15. Мойсей, 1976, с. 255
  16. Мойсей, 1976, с. 255-256
  17. а б в Мойсей, 1976, с. 256
  18. Мойсей, 1976, с. 257
  19. а б Мойсей, 1976, с. 260
  20. Мойсей, 1976, с. 261
  21. а б в Мойсей, 1976, с. 224
  22. Мойсей, 1976, с. 245
  23. Мойсей, 1976, с. 201
  24. Євшан М. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — Київ: Основи, 1998. — С. 444

Джерела[ред.]

  • Франко І. Зібрання творів: в 50 т. // за ред. О. Ф. Погребенника; АН УРСР. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1976. — Т. 5. — 381 с.