Перейти до вмісту

Критичне мислення

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Структура мислення

Крити́чне ми́слення — (дав.-гр. κριτική τέχνη — «мистецтво аналізувати, судження») — це мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення. У сучасному світі інформація дублюється, спотворюється, не відповідає першоджерелам, подається вибірково, зважаючи на ситуацію. Саме тому навичка критичного мислення набуває все більшого значення.

Цитати[ред.]

  •  

Ідея постправди повинна шокувати вчених і філософів. Вони мають стати на захист правди, коли люди, наділені владою, ігнорують наукові факти чи трактують їх лишень як предмет віри. Науковці повинні нагадувати суспільству про важливість соціальної місії науки і надавати йому достовірну інформацію, яка має бути основою публічної політики. Й вони повинні підтверджувати інтелектуальні чесноти, які так ефективно працюють в науці: критичне мислення, постійний пошук і ревізію переконань та вірувань на підставі фактів. Наступний рядок з Ніцше сьогодні особливо доречний: «Салют фізиці! – і ще більший салют мотиву, який спрямовує нас до фізики, – нашій чесності[1]!». — «Наука проти постправди»

  Кетлін Хіґґінс
  •  

Жодна людина не має достатнього розумового потенціалу, щоб сприйняти всю інформацію, що є у світі. Питання полягає в тому, яку частину цих даних ми обробляємо і як її обираємо. А яку частину ігноруємо[2]? — З книги «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо»

  — Ганс Рослінг
  •  

Кількість джерел інформації збільшується, увага людей розпорошується, й одним критичним мисленням ми не можемо вирішити цю проблему. По-перше, тому що людина не схильна до критичного мислення. <...>
Фізично неможливо опанувати весь хаос. Але можна визначити для себе життєво важливу ділянку хаосу, яку можна опанувати. Це можуть бути ваші студенти, ваша родина, коло ваших друзів, і серед них ви можете навчитися критично мислити і контролювати емоції[3].

  Дмитро Кулеба
  •  

...людина з критичним мисленням свідома того, що відбувається в її голові. Це — метакогніція, усвідомлення й розуміння власного процесу мислення… готовність рефлексувати над власним процесом мислення.
Така рефлексія вимагає неупередженості — важливо бути відкритими до ідей, з якими ми не погоджуємося.

  Джонатан Хейбер[4]
  •  

У нас досі в Україні вчать запам’ятовувати. Запам’ятовувати і повторювати. Так лідерів не виховують. Лідерів виховують в дискусіях, в суперечках, в навчанні критичного мислення. Нам треба починати як мінімум покращувати цей сегмент освіти — і тоді це покоління буде швидше ставати на ноги[5].

  Мирослава Гонгадзе
  •  

Хороші книжки роблять нас критичними, виробляють критичний погляд на життя, ми знаємо, як можна змінити життя, аби воно було легшим[6].

  Маріо Варгас Льйоса, Нобелівський лауреат
  •  

Хто швидко приліплюється до нової Думки, той швидко і відпадає. Не будь непостійний. Випробовуй із підозрою кожне Слово. Водночас давай Місце йому в Серці Твоєму.

  Григорій Сковорода[7]

Цитати про брак критичного мислення[ред.]

  •  

Величезна безліч людей думають, що вони мислять, в той час як вони всього лише перетасовують свої забобони.

 

A great many people think they are thinking when they are merely rearranging their prejudices.

  Уильям Джеймс[8]
  •  

...Людський розум не застосовує всієї своєї сили до кожної ситуації, ідучи натомість «короткою дорогою» з метою оптимізації потоку інформації від органів чуття й перетворення цієї інформації на розуміння, згідно з яким ухвалюють рішення. Ця «коротка дорога», або евристика, швидше за все виникла в результаті природного відбору. Наприклад, первісні люди, схильні сприймати шурхіт у кущах за ознаку наближення хижака, мали еволюційну перевагу над тими, хто вирішував, що ситуація потребує подальшого дослідження, перш ніж ухвалювати рішення втікати чи залишатися на місці. Але ця ж евристика породжує когнітивні спотворення, які можуть призвести до поразки розуму».

  Джонатан Хейбер[9]
  •  

Хоча і стверджують, що влада може відібрати свободу говорити або писати, але не свободу мислити, але ж скільки і наскільки правильно ми мислили би, якби не думали нібито спільно з тими, з ким обмінюємося своїми думками! Отже, можна сказати, що та сама зовнішня влада, яка позбавляє людей свободи повідомляти свої думки публічно, забирає у них разом з тим і свободу мислити – єдиний скарб, який у нас залишається за умов усіх громадянських скрут, і єдине, за допомогою чого можна ще знайти вихід з цього скрутного стану. — Кантова свобода мислення – це свобода розуму, яка не існує сама по собі, а потребує виховання і невпинного розвитку.

  Іммануїл Кант[10]
  •  

...якщо більша частина того, що ми називаємо життям, створена нашими думками і переконаннями, відповідно, більша частина того, що ми вважаємо справжнім: усі системи, правила і «муси» культурного простору. – лише випадковий артефакт історії. Здебільшого не існує раціонального пояснення, чому робити так чи інакше – правильно або єдино правильно. Більшість того, що ви вважаєте справжнім, живе тільки у вашій голові.
Критичний розум здатен розрізняти «правильні» й «неправильні» традиційні цінності, а тому може вибирати, які з них варто наслідувати, а які - ігнорувати. На противагу, колективний «розум» передається як суспільна зараза: стихійно та масштабно, без критичного аналізу тверджень і суджень..

  Вішен Лак’яні[11]

Дивитись також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Наука проти постправди Кетлін Хіґґінс
  2. 10 цікавих фактів про світ з нової книги «Фактологія»
  3. Дмитро Кулеба: Битва за чистоту мізків буде наступною після битви за чистоту довкілля
  4. Джонат Хейбер. Критичне мислення. ArtHuss, серія МІТ Press «Що варто знати про…» - С.198 - 978-617-8025-53-3
  5. Мирослава Гонгадзе: «Суспільна свідомість зміниться, коли люди будуть критично дивитися на своїх лідерів»
  6. Маріо Варгас Льоса про Україну, літературу, диктатуру і гумор
  7. Місяцеслов за Сковородою, 2024, с. 395
  8. Clifton Fadiman. The American Treasury 1455-1955, 1955.
  9. Джонатан Хейбер. Критичне мислення. ArtHuss, серія МІТ Press «Що варто знати про…» - С.198 - 978-617-8025-53-3 - с. 44-45
  10. Кант И. Что значит ориентироваться в мышлении / Кант И. Сочинения в 8-ми т./ под общей ред. А.В. Гулыги. Москва: Идея-Пресс. Дм интеллектуальной книги, 1999. С. 102-103.
  11. Лак’яні В. Код винятковості. Живи за власними правилами / пер. з англ. Н. Валевська. – К. – Наш формат, 2019. 296 с.

Джерела[ред.]

Зовнішні посилання[ред.]