Касьянов Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Касьянов Михайло Михайлович
Mikhail Kasyanov par Claude Truong-Ngoc mars 2015.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло Миха́йлович Касья́нов (рос. Михаи́л Миха́йлович Касья́нов, нар. 2 грудня 1957, Солнцево, Московська область, РРФСР, СРСР) — російський фінансист та політик, голова уряду Російської Федерації у 2000–2004. З 2015 року — голова політичної партії «Партія народної свободи» («ПАРНАС», раніше — «РПР-ПАРНАС», у 2012–2015 був співголовою), з 2006 року — голова «Російського народно-демократичного союзу».

Цитати[ред.]

  •  

Ми різні, це безумовно. Але якщо ти поважаєш партнера і намагаєшся зрозуміти його мотивацію і проблеми, ти повинен встати в черевики свого партнера і подумати, що він в змозі зробити, а не просто вимагати. Це все питання консультацій. А коли ми об'єднані однією метою, то домовлятися простіше. — Про співпрацю з Олексієм Навальним.

 

Мы разные, это безусловно. Но если ты уважаешь партнера и пытаешься понять его мотивацию и проблемы, ты должен встать в ботинки своего партнера и подумать, что он в состоянии сделать, а не просто требовать. Это все вопрос консультаций. А когда мы объединены одной целью, то договариваться проще[1].

  •  

Кудрін перестав з нами вести переговори після того, як хвиля масових акцій протесту після виборів у грудні 2011 року пішла на спад. Путін тоді побачив, що розмовляти з опозицією не потрібно і сказав Кудріну: «Досить». Кудрін виконує всі вказівки Путіна і досі перебуває у його команді, як і Греф та інші псевдо-ліберали. Вони вважають, що система влади в Росії гарна, просто люди навколо Путіна зараз погані, а варто тільки, мовляв, Кудріну з Грефом знову стати біля керма, і все налагодиться.

 

Кудрин перестал с нами вести переговоры после того, как волна массовых акций протеста после выборов в декабре 2011 года пошла на убыль. Путин тогда увидел, что разговаривать с оппозицией не нужно и сказал Кудрину: «Хватит». Кудрин выполняет все указания Путина и до сих пор находится к его команде, как и Греф и другие псевдо-либералы. Они считают, что система власти в России хорошая, просто люди вокруг Путина сейчас плохие, а стоит только, мол, Кудрину с Грефом вновь встать у руля, и все наладится[1].

  •  

Компенсувати втрачене нормальне життя неможливо.
Але те, що я живу краще морально, ніж інші квазіліберали типу Кудріна і Грефа, то це якось допомагає. У мене немає лукавства, всередині я не живу двома життями. Я знаю, що правий, і тому всередині відчуваю себе гармонійно. І моя сім'я, нехай ми мучимося від цього постійного психологічного тиску, підтримує мене. У цьому плані я сильний. Правда на моєму боці і я живу в злагоді зі своєю совістю, моїми переконаннями і принципами.

 

Компенсировать потерянную нормальную жизнь невозможно.
Но то, что я живу лучше морально, чем другие квазилибералы типа Кудрина и Грефа, то это как-то помогает. У меня нет двуличия, внутри я не живу двумя жизнями. Я знаю, что прав, и поэтому внутри чувствую себя гармонично. И моя семья, пускай мы мучаемся от этого постоянного психологического давления, поддерживает меня. В этом плане я силен. Правда на моей стороне и я живу в согласии со своей совестью, моими убеждениями и принципами[1].

  •  

Так, я живу з проблемами, тому що країна знаходиться в такому положенні. Багато вільнодумних люди, які вірять, що Росія — демократична держава, яку вони будували і домагалися гарних успіхів, вони зараз переживають через те, що все руйнується. Я особисто несу частку відповідальності за те, що, оскільки я був у владі, і фактично моїми зусиллями була створена платформа для нинішньої влади, щоб вони могли так поводитися.
Якби ми ті реформи не провели, то Росія не вийшла б на траєкторію стійкого зростання, не накопичила резерви і не створила б систему працюючих державних фінансів.
Якби нічого цього не було, то і Путін зі своєю новою командою не зумів би проводити ту агресивну політику, яка їм подобається.

 

Да, я живу с проблемами, потому что страна находится в таком положении. Многие свободомыслящие люди, которые верят, что Россия — демократическое государство, которое они строили и добивались хороших успехов, они сейчас переживают из-за того, что все рушится. Я лично несу долю ответственности за происходящее, поскольку я был во власти, и фактически моими усилиями была создана платформа для нынешней власти, чтобы они могли так себя вести.
Если бы мы те реформы не провели, то Россия не вышла бы на траекторию устойчивого роста, не накопила резервы и не создала бы систему работающих государственных финансов.
Если бы ничего этого не было, то и Путин со своей новой командой не сумел бы проводить ту агрессивную политику, которая им нравится[1].

  •  

Два роки — це той період, коли режим повинен ухвалити принципове рішення, оскільки потім він буде не в змозі утримувати ситуацію. Це пов'язано з фінансовими резервами і всієї зміною ситуації в економіці. Проблеми, з якими зіткнулася країна, були неминучі, це не через Україну, не через нафту, вони назрівали кілька останніх років. Звичайно, падіння цін на нафту прискорило кризу, наблизило ці проблеми, санкції у зв'язку з агресією проти України прискорили цю справу. Сталася акселерація всіх проблем, які накопичувалися останні роки.

 

Два года — это тот период, когда режим должен принять принципиальное решение, поскольку потом он будет не в состоянии удерживать ситуацию. Это связано с финансовыми резервами и всей изменившейся ситуацией в экономике. Проблемы, с которыми столкнулась страна, были неизбежны, это не из-за Украины, не из-за нефти, они назревали несколько последних лет. Конечно, падение цен на нефть ускорило кризис, приблизило эти проблемы, санкции в связи с агрессией против Украины ускорили это дело. Произошла акселерация всех проблем, которые накапливались последние годы[1].

  •  

Державні витрати сильно скорочені. Путін погодився не виконувати свої передвиборні обіцянки. Ті укази, за які він знімав з посади губернаторів за невиконання, тепер ним самим визнані нездійсненними, тому що немає для цього ресурсів. Він поставив пріоритетом соціальні витрати і поліцейсько-військові витрати. Але ми ж знаємо, що соціальні зобов'язання вже не виконуються: від індексації пенсій відмовилися, ті надбавки, які виплачуються в армії і спецслужбам, затримуються, а якісь не виплачуються взагалі. Для цього немає коштів. І ситуація погіршується.

 

Государственные расходы сильно сокращены. Путин согласился не исполнять свои предвыборные обещания. Те указы, за которые он снимал с должности губернаторов за неисполнение, теперь им самим признаны неисполнимыми, потому что нет для этого ресурсов. Он поставил приоритетом социальные расходы и полицейско-военные расходы. Но мы же знаем, что социальные обязательства уже не исполняются: от индексации пенсий отказались, те надбавки, которые выплачиваются в армии и спецслужбам, задерживаются, а какие-то не выплачиваются вообще. Для этого нет средств. И ситуация ухудшается[1].

  •  

Але вибір сценарію поведінки буде зроблений в наступному році, коли ми говоримо про вибори 2016 року. Тому якщо влада буде дозволяти опозиції брати участь у виборах, тобто буде політична лібералізація, то цей шлях правильний — і для влади, і для всіх нас.
Але поки що дії влади демонструють протилежне, вони вибирають інший сценарій — закручування гайок, подальше стиснення вільного місця. Але при цій політичній конструкції вони повинні теж зробити вибір і в економіці. У них же немає інвестицій — ані вітчизняних, ані західних. Резервів для держінвестицій до наступного року вже не буде.
Путін роздає державні гроші «Російським залізницям», «Роснафті» для інвестицій. Зараз ці інвестиції або фінансування закінчиться. Правильним чином поділять залишки резервів, а потім закінчується і це. Це означає, що джерело держінвестицій — друкування грошей. Працює це? Працює. Але працює воно роки два-три. Забезпечує зростання ВВП? Так, але 1-3% максимум. Але після цього — все! Після цього починається колапс.

 

Но выбор сценария поведения будет сделан в следующем году, когда мы говорим о выборах 2016 года. Поэтому если власти будут позволять оппозиции участвовать в выборах, то есть будет политическая либерализация, то этот путь правильный — и для властей, и для всех нас.
Но пока действия власти демонстрируют обратное, они выбирают другой сценарий — закручивания гаек, дальнейшее сжатие свободного пространства. Но при этой политической конструкции они должны тоже сделать выбор и в экономике. У них же нет инвестиций — ни отечественных, ни западных. Резервов для госинвестиций к следующему году уже не будет.
Путин раздает государственные деньги РЖД, «Роснефти» для инвестиций. Сейчас эти инвестиции или финансирование закончится. Правильным образом поделят остатки резервов, а потом закончится и это. Это означает, что источник госинвестиций — печатание денег. Работает это? Работает. Но работает оно года два-три. Обеспечивает рост ВВП? Да, но 1-3% максимум. Но после этого — все! После этого начинается коллапс[1].

  •  

Дуже ефективні.
Вони нічого не дають для глобального колапсу. Але вони, звичайно, створюють проблеми для російської влади дуже сильно. Особливо проблеми в здатності рефінансувати свої борги, можливості рефінансувати інвестиції, в доступі до технологій в нафтогазовій сфері та у видобутку. Зараз ще нові обмеження в цих же сферах введені. Видобуток в Арктиці стикається з великими проблемами.
У Росії затухаючі нафтові свердловини. Путіну потрібні нові родовища, інакше рівень видобутку нафти і газу буде просто падати. Немає обладнання для підтримки дебіту свердловин. Все обладнання — американське та канадське. Всі закачування, горизонтальне буріння — це все не наше, обладнання все імпортне. А на все це тепер — обмеження. Звичайно, це не приводить до одночасного колапсу. А російські громадяни саме так сприймають проблеми: рубль за три дні ба-бах і всі перелякалися, але якщо плавно падає, то будемо терпіти. — Про західні санкції.

 

Очень эффективны.
Они ничего не дают для глобального коллапса. Но они, конечно, создают проблемы для российской власти очень сильно. Особенно проблемы в способности рефинансировать свои долги, возможности рефинансировать инвестиции, в доступе к технологиям в нефтегазовой сфере и в добыче. Сейчас еще новые ограничения в этих же сферах введены. Добыча в Арктике сталкивается с большими проблемами.
В России затухающие нефтяные скважины. Путину нужны новые месторождения, иначе уровень добычи нефти и газа будет просто падать. Нет оборудования для поддержания дебета скважин. Все оборудование — американское и канадское. Все закачки, горизонтальное бурение — это все не наше, оборудование все импортное. А на все это теперь — ограничения. Конечно, это не приводит к единовременному коллапсу. А российские граждане именно так воспринимают проблемы: рубль за три дня ба-бах и все перепугались, но если плавно падает, то будем терпеть[1].

  •  

У Путіна є дилема — з одного боку, йому не потрібна війна і проблеми в економіці і він не хоче реагувати на санкції, з іншого боку, йому потрібна війна, щоб утримувати владу. Яким чином? Ефект мобілізації. Зараз до мене приходили журналісти телеканалу «Росія» і записували інтерв'ю. Дорослі люди, я думав, що вони імітують, але вони по-справжньому вірять, що українці такі погані, фашисти і все в такому ж дусі. Я навіть здивувався: «Серйозно?! Невже так можна міркувати? Невже ви самі не бачите, що відбувається?» Невже вони настільки глибоко імітують божевілля?
Владі потрібен цей дух мобілізації, щоб утримувати населення під контролем. І тому всі пояснення зводяться до зовнішнього ворога. Зовнішній ворог — США і Євросоюз, який заблукав, у розумінні Путіна, який не розуміє, де його щастя, що воно тут, в Росії, а не у співпраці зі США і Канадою.

 

У Путина есть дилемма — с одной стороны, ему не нужна война и проблемы в экономике и он не хочет реагировать на санкции, с другой стороны, ему нужна война, чтобы удерживать власть. Каким образом? Эффект мобилизации. Сейчас ко мне приходили журналисты телеканала «Россия» и записывали интервью. Взрослые люди, я думал, что они имитируют, но они по-настоящему верят, что украинцы такие плохие, фашисты и все в таком же духе. Я даже удивился: «Серьезно?! Неужели так можно рассуждать? Неужели вы сами не видите, что происходит?» Неужели они настолько глубоко имитируют помешательство?
Власти нужен этот дух мобилизации, чтобы удерживать население под контролем. И поэтому все объяснения сводятся к внешнему врагу. Внешний враг — США и заблудившийся, в понимании Путина, Евросоюз, который не понимает, где его счастье, что оно здесь, в России, а не в сотрудничестве с США и Канадой[1].

  •  

Путін перевернув все уявлення про світ у свою сторону. Адже колись ми бачили іншого Путіна. 15 років тому у нас були прекрасні відносини з ЄС. Ми ж оголосили себе стратегічними партнерами, вибудували чотири простори.
Мій уряд цілком брав участь разом з повним складом Єврокомісії у розробці програми співпраці: ми запустили ці програми співпраці, потім навіть оголосили, що будуємо безвізову зону. З НАТО у нас були чудові стосунки. Я говорив як прем'єр-міністр, що вірю в те, що скоро Росія буде членом НАТО.

 

Путин перевернул все представление о мире в свою сторону. Ведь когда-то мы видели другого Путина. 15 лет назад у нас были прекрасные отношения с ЕС. Мы же объявили себя стратегическими партнерами, выстроили четыре пространства.
Мое правительство целиком участвовало вместе с полным составом Еврокомиссии в разработке программы сотрудничества: мы запустили эти программы сотрудничества, потом даже объявили, что строим безвизовую зону. С НАТО у нас были прекрасные отношения. Я говорил как премьер-министр, что верю в то, что скоро Россия будет членом НАТО[1].

  •  

Думаю, зараз період тільки для кардинальних реформ.
Тому що просто налаштувати стару радянську систему не вийде. В Україні ніколи не було ніяких реформ, там зберігалося все, як було в Радянському Союзі. Там, здається, через державу перерозподіляється більше 50% ВВП, чого жодна країна собі не може дозволити. У багатій, «соціалістичній» Швеції держава перерозподіляє 44-45%, у Німеччині — 40%, у нас було — 37%. Коли я прийшов в уряд, то знизив цей показник до 29%.
Для створення основи для економічного зростання, підтримки підприємництва Україні необхідне зниження будь-якого обтяження, низькі податки і так далі. Але для цього треба щось робити. — Про економічну ситуацію в Україні.

 

Думаю, сейчас период только для кардинальных реформ.
Потому что просто настроить старую советскую систему не получится. В Украине никогда не было никаких реформ, там сохранялось все, как было в Советском Союзе. Там, кажется, через государство перераспределяется больше 50% ВВП, чего ни одна страна себе не может позволить. В богатой, «социалистической» Швеции государство перераспределяет 44-45%, в Германии — 40%, у нас было — 37%. Когда я пришел в правительство, то снизил этот показатель до 29%.
Для создания основы для экономического роста, поддержки предпринимательства Украине необходимо снижение любого обременения, низкие налоги и так далее. Но для этого надо что-то делать[1].

  •  

Треба припинити просто роздавати кожному по копійці. Як ми говоримо в Росії: кожен по копійці — жебракові сорочка? Потрібно залишити соціальні пільги, але вони повинні бути тільки для тих, хто в них реально потребує, а у решти повинні бути хороші зарплати. Але просто роздавати людям національні багатства — це годувати з руки. Навіть багаті країни не можуть собі це дозволити. — Про доходи в бюджет України.

 

Надо прекратить просто раздавать каждому по копейке. Как мы говорим в России: каждый по копейке — нищему рубашка? Нужно оставить социальные льготы, но они должны быть только для тех, кто в них реально нуждается, а у остальных должны быть хорошие зарплаты. Но просто раздавать людям национальные богатства — это кормить с руки. Даже богатые страны не могут себе это позволить[1].

  •  

Це було незаконно, це була анексія, що називається в міжнародному праві, тому законність повинна бути відновлена. Ми сядемо за стіл переговорів з обраним українським урядом, і будемо все це обговорювати. Я не бачу ніяких проблем для відкритого обговорення цих питань. — Про анексію Криму.

 

Это было незаконно, это была аннексия, что называется в международном праве, поэтому законность должна быть восстановлена. Мы сядем за стол переговоров с выбранным украинским правительством, и будем все это обсуждать. Я не вижу никаких проблем для открытого обсуждения этих вопросов[2].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg