Бій під Крутами

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«За волю України. Поляглим синам в борнї під Крутами» — київський плакат 1918 року

Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина.

Цитати про бій під Крутами[ред.]

Пам'яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами (стаття) (1918)[ред.]

  •  

«На вас, завзятці-юнаки, шо возлюбили Україну, кладу я кращії гадки, мою сподіванку єдину»...
І їх нема...
Кого ми поховали?
Хто зважить той жаль?
Зберіть всі хмари з усього світу — і не складете тої нерозважної туги, що оповила серце...
Жалю немає ваги.
Найпалкіші діти України, найдорожчі жертви на залізний вівтар волі.
Історія знає багато жертв, але такої сторінки вона ще не розгортала перед людськими очима[1].

  Людмила Старицька-Черняхівська
  •  

То були гімназисти і молоді студенти, не призвичаєні до військової справи. Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. їх душам було огидне кожне насильство, убивство, бій.
І вони пішли.
Коли вдарив останній час України, вони пішли — 400 юнаків проти 13000 большевиків.
Сподівались засипати своїм трупом повіддю прорвану гатку.
І полягли усі.
Чи ж вони не відали, проти кого йшли?
Поки історія людська буде існувати, доти будуть всі, і далекі нащадки наші, з жахом, з огидою згадувати страшне слово «большевик»[1].

  — Людмила Старицька-Черняхівська
  •  

Каїн, Іуда і большевик — три людські потвори, три звіра, що викинула на світ Божий якась страшна безодня. Ні, і то порівняння неправдиве! Каїн убив брата, але сам вжахнувся свого злочинства і як безумний, кинувся тікати від братнього трупа; Іуда продав Христа, але не стерпів муки сумління і «удавився» сам. А большевик перед смертною карою, перед розстрілом одрізав носи, вуха, проколював очі, випускав тельбухи, добивав недострелених прикладами по голові, мов скажених собак, і тішився муками своїх братів[1].

  — Людмила Старицька-Черняхівська
  •  

Минуть роки, десятки років, століття, — пам'ять про юнаків-героїв не згине вовік. Вона світитиме не тільки українцям, всім обраним Богом людям, що покладають життя своє во ім'я ідеї, во ім'я брата свого.
Для нас могила ця лишиться навіки полум'ям віри, вона дала нам незабутнє минуле.
Це буде друга свята могила над Дніпром.
Діти України, це ваша могила, вона буде тим дзвоном, що vivos vocat[2], — не дасть вам спинятись, не дасть забути[1].

  — Людмила Старицька-Черняхівська

Крути (стаття) (1942)[ред.]

  •  

Українська молодь, яка дня 28 січня 1918 року з піснями виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умирати, була першою молоддю світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою. Розуміється, вона боролась і вона падала під кулями ворога не тільки в ім'я оборони від большевизму. її ідеал був — своя державність, своє суверенне життя, своя духовність. Вона йшла в бій з піснею «Ще не вмерла», одначе у звуках цієї пісні звучав також один мотив, який став зрозумілим щонайпізніше. Мотив спротиву проти марксизму, мотив молодого, амбітного й гордого народу, який був і є глибоко переконаний, що тільки його суверенність на землях предків дасть повну і тривку запоруку, що большевизм, як такий, буде стертий з поверхні нашої планети[3]. — Часопис «Волинь», ч. 7 (35) від 25 січня 1942. Рівне

  Улас Самчук
  •  

І не вина тієї молоді, що голосу її пісні в той час світ не почув. Не вина тієї молоді, що світ так каригідно злегковажив великим шляхетним поривом Української Держави. І коли вже конечно дошукуватись якоїсь вини, то вона була хіба в тому, що та молодь, як і цілий народ, що її видав, не були підготовлені до взятого на себе завдання. Це був порив душі й серця зов національного інстинкту. Це було непереможне хотіння, хай проти льогіки, проти всіх сил світу вписати на сторінки історії щось таке, що в прийдучому дасть зачіпну точку для нової, більш організованої та більш досконалої боротьби[3].

  — Улас Самчук
  •  

Цілком слушно. Порив і кров, яким було позначено змагання під Кругами 1918 року, мають у собі великанське багатство шляхетного, формуючого творчого ідеалізму. Поняття героїзму і жертвенності у нас не нове, але цей конкретний і наглядний елемент освятив те поняття живою, чистою кров'ю живих людей. Слово Крути стало дуже переконливим, бо на його зміст зложилися не самі звуки, а чин і кров. Воно врізьбилось в наше народне єство, у наш дух і нашу плоть. Воно бо повстало з того найсвятішого, що має кожна жива істота, — з життя. У даному випадку українського життя[3].

  — Улас Самчук
  •  

Хай будуть Крути! Честь тим, що їх нам дали. Схилім голови перед їх пам'яттю. Вказуєм нашим дітям на могили, які повстали з Круг. Одначе завжди, скрізь, день-у-день, годину в годину, безупинно і вперто твердьмо, що другі Крути мають застати вже нас іншими. Іншими духом, психологією. Іншими життєвими успосібленнями, іншими матеріяльними, технічними можливостями[3].

  — Улас Самчук
  •  

Хай пісня Крутянців і далі звучить бойово, але разом хай наше міцне тіло і наш дух гартується щодня великою напруженою працею над засвоєнням та засвоюванням всіх тих необхідних додатків, які в сумі дають людині в руки те конечне так необхідно життєве, всебічне озброєння. Наш тяжкий воєнний час дає нам незабутні приклади, а великанська організація, якою є боєва сила Німеччини, дає наглядні лекції. Читаймо їх. Вчімось їх. Думаймо над ними. Ці і ще багато іншого ще наглядніше ояскравить героїку наших Крут. Але Крут вже таких, які поставить перед нами історія в нових боях з большевизмом, який би він не був[3]...

  — Улас Самчук

Світять, як зорі, світять могили! (стаття) (1958)[ред.]

  •  

В році 1918 справа вибору для української молоді була найбільш простою — на звалищах імперії Романових клекотіла революція, на просторах від Білого до Чорного моря поставав новий світ. Той світ чи та революція ввижалися для декого «універсальними». Може, тому на сторожі прав українського народу стали аж чотири універсали, але не було на їх захист навіть чотирьох дивізій, щоб не сказати, що Україна з моментом червоної навали з півночі була сливе безборонною.
Універсальність розуміла молодь інакше; може, тому, що її власні й невласні батьки любили і ще люблять називати її «нерозумною», або принаймі непрактичною. У молоді, тоді, тепер і в майбутньому, серед тубільних вартостей завжди на першому місці стояла і стоятиме власна нація, її добро, честь і слава; а всесвіт, планета чи навіть континенти будуть предметом пригодницьких мрій, і тільки всього[4]!. — «Промінь». Джерзі Ситі, 21 січня 1958, ч. 1 (28).

  Євген Маланюк
  •  

Молодь, що згодом набула безсмертної слави під Крутами, збагнула вже на світанку нового етапу державності, що Україні вирішується, бути чи не бути, а тому, як каже співець крутянського бою, «книжки змінила на гранати... щоб... з огню творити славний час, бо настав вже час ВСЕ УКРАЇНІ В ДАР ПРИНЕСТИ!»[4]...

  — Євген Маланюк
  •  

Воістину герої Крутів будуть в сучасному й майбутньому тим великим прикладом, який ставитиметься українському юнакові за плугом, за станком, у школі й у війську: бути здібним до все-жертви без решти!
Вони будуть дороговказом для всіх у повненні своїх обов'язків супроти нації і держави, запалюючи все нові й нові лави борців до безкомпромісової боротьби за волю України, доказуючи, що:

Україні вічно бути!
Про Україну всім почути!
Що ми збудуєм на руїні
Нові твердині і святині[4]!

  — Євген Маланюк
  •  

Українська молодь може з гордістю і шанобливістю дивитися наприклад своїх попередників з 1918 року, не потребуючи шукати прикладів у старовинній чи середньовічній історії інших народів. Вона має безприкладний дороговказ з першого спротиву московсько-більшовицьким загарбникам, до сьогодні стоячи у проводі активного спротиву й боротьби з найжорстокішим агресором у світі: більшовицькою Москвою.
І молодь, гідна крутянських лицарів абсурду, переможе. А святі могили, без написів, імен і хрестів, світитимуть, як зорі, Україні й її молоді[4].

  — Євген Маланюк

Цитати з віршів про бій під Крутами[ред.]

  •  

Спом'янімо в пісні славу Крутів,
найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє.
Підіймімо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за батьківщину
стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо, воєдино
прямувати в найсвятішу ціль.

[...]

Крути! Крути! Мужність і посвята,
вірність, що міцніша понад смерть.
Крути! Крути! Горда і завзята
кличе пісня і веде вперед[5]!
«Крутянська пісня» (1937)

  Богдан-Ігор Антонич
  •  

Земле-могило!
В тобі та слава стрілецька не згине...
Чину не згине краса!
Ті, що під Крутами в бою упали,
могилу знайшли;
але колискою стане могила...
зродиться волі Жрець і Герой[6]!
«Під Крутами» (1918)

  Уляна Кравченко
  •  

Зразу ж за селом —
всіх їх розстріляли,
всіх пороздягали,
з мертвих насміхали,
били їм чолом.

Випала ж зима! —
Що тепер всім воля,
врізали вам поля,
а голів нема[7].
«Зразу ж за селом» (1918)

  Павло Тичина
  •  

Над Крутами круки
під круками Крути,
зійшлося юнацтво
щоб волю здобути.

сніги зледенілі
і темінь іскриста
за Крутами в скруту
зійшлося їх триста,

білим снігом мело
чорним громом гуло
їх там триста як скло
їх там триста як скло

під круками Крути
над Крутами круки
заклякли на кольбах
зморожені руки[8]
«Крути» (2004)

  — Богдан Стельмах

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg