Повага

Повага — абстрактна соціальна категорія, що відображає оцінку почуття гідності/вищості/більшої ідеальності того, на кого направлена дана оцінка. Вона базується на визнанні високих якостей кого-небудь чи чого-небудь, відносно яких проводиться ця соціальна оцінка.

Цитати

	Рівень поваги, яку відчуває читач відносно автора, залежить від схожості напрямку їх думок.
	— Гельвецій

	Людинолюбство — це повне володіння собою, уміння поважати оточуючих в такій мірі, як і себе, ставитись відносно інших таким чином, щоб у відповідь отримувати тільки бажану поведінку.
	— Конфуцій

	Розійтися зі своєю дамою, не завдаючи їй образ, може лише чоловік, що має до своєї другої половини повагу.
	— Вільям Сомерсет Моем

	Знаючи напевно, чи вартуємо ми загальної поваги, навряд чи б з таким завзяттям домагалися її.
	— Люк де Клап'є де Вовенарг

	Благородна людина відчуває до тебе повагу за твої заслуги, а загальна маса — за те, що ти — улюбленець долі.
	— Франсуа де Ларошфуко

	Найлегше втратити повагу оточуючих: її крадуть злі язики і наклепи.
	— П'єр Буаст

	Поважаю людей, які навіть у нещасті не втрачають здатності посміхатися, знаходити сили в біді і, розмірковуючи, добувати джерело сміливості.
	— Томас Пейн

	Повагу вигадали для того, щоб приховувати пусте місце, де повинна бути любов. — «Анна Кареніна»
	Уважение выдумали для того, чтобы скрывать пустое место, где должна быть любовь.
	— Анна Кареніна (Лев Толстой)

	Визнаючи, що всі люди однаково цінні, ми не визнаємо належно цінності людей, які справді в якомусь розумінні перевершують інших. — Окрема людська діяльність неминуче викликатиме більшу повагу. Так суспільство поважатиме захисника, що ризикує собою (війського чи поліцейського) більше ніж боягуза чи зрадника. Посередній та видатний піаністи не рівні у майстерності. (там же)
	— Френсіс Фукуяма

	...в глибині душі мій батько завжди знав за собою, наче потаємну стидку недугу, оцю саму хай їй абищо, «гамлетівську-нездатність-до-рішучих-дій-при-виді-торжествуючого-зла», — і вона-то й штовхнула його, коли зло проїхалося можновладним тараном майже впритул, замість відсторонитися, — ринутися навперейми, і потім знову й знову кидатися під колеса тої самої машини, щоразу повторно відвойовуючи в себе самого право на самоповагу... — «Музей покинутих секретів»
	— Оксана Забужко

Джерела

• Оксана Забужко. Музей покинутих секретів. — Київ: Комора, 2015. — 832 с. — ISBN 978-617-7286-02-7
• Френсіс Фукуяма. Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості. — Київ: Наш Формат, 2022. — 192 с. — ISBN 978-617-7863-82-2