Іоанн Тобольський
Іоанн Тобольський | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Іоанн Тобольський (в миру Іван Максимович Максимович; 1651–1715) — єпископ Руської Православної церкви та Православної російської церкви, з 1697 року — архієпископ Чернігівський, з 1711 року митрополит Тобольський і всія Сибірі. Відомий своєю місіонерською і богословською діяльністю, засновник Чернігівського колегіуму.
Цитати Іоанна Тобольського
[ред.]З книги «Алфавіт», Чернігів, 1705 р.
[ред.]Ті, хто лає, нам користь уділяють, |
Як добре діло твориш — це друг тобі каже, |
Той погибний, що, бува, брата осуджає, |
Беріть мене глибини, бо вас не збагнути[2]! |
У світі цім широкім немає твердого, |
Не вір багатим людям, о царю, так сильно, |
Царство світу все таке: в усьому нестійне |
Наруга щастя буває наслідить[2]. |
Із збірки «Театрон», Чернігів, 1706 р.
[ред.]Веселощі в спокої не зникнуть ніколи[3]. |
Чи ж не сріблом та злотом все у нас зміряють? |
Не зловонить, в житті він чудово пахтіє, |
Нема віри друзям в царстві влади нетерпимім[3]. |
Епіграми
[ред.]Однакова чеснота царство заслужити |
З кожним ближнім не раджу надміру дружити: |
Хто скипетром жорстоко в царстві управляє, |
Тисячі людських облич, різні всі напрочуд, |
Хоч світ цей сокрушиться, він увесь не зникне, |
В добрий час і друзі є, віднайдеш багато, |
Хоч в безмірних хвилях судно пробуває, |
Із книги «Ось блаженства євангельскії», Чернігів 1709 р.
[ред.]Любов зника у людях, злоба виростає, |
Із книги «Царський путь Хреста Господнього», Чернігів, 1709 р.
[ред.]Хто хоче, в домах славних славно пробуває. |
Чим є життя протягле в світі двох супряжник? |
Харч, що в забороні, їсти непотрібно. |
В речах доброприємних серце непокірне. |
Розум власнеє серце завжди прикрашає. |
Держи лодію легко, як плавом пускаєш, |
Інші цитати
[ред.]- Всі влади і начала на нитці висять
- І тим своє падіння прийдешнє вістять.
- Як розум чоловічий нічого пізнати
- Не може, що є поруч, навіщо бажати
- Заховане взнавати?
- Царство світу все таке: в усьому нестійне
- І нічого в нім нема, щоб стало надійне.
- У світі цім широкім немає твердого,
- Що годі сокрушити…
- Розум власнеє серце завжди прикрашає,
- Світлом сяє, хоч сумом вмитеє буває.
- З кожним ближнім не раджу надміру дружити:
- Хоч не будеш радіти — не будеш тужити.
- Той погибний, що, бува, брата осуджає.
- Любов, не страх — у світі є знаком багатства.
- Хто скипетром жорстоко в царстві управляє,
- Той страханих страшиться, себе ж погубляє.
- Тримай, що маєш, твердо, нехай не маліє,
- Щоб голим не лишитись, як щастя одвіє.
- Ті, хто нас лає, нам користь уділяють,
- До подвигів належних вони нас надихають,
- Бо ті, котрі у вічі приємно похваляють,
- Нас ласкою своєю у праці послабляють.
- Як добре діло твориш — це друг тобі укаже,
- А чиниш зле у світі — то ворог тобі скаже.
- Як хочеш життя і світ пізнати,
- То ворога і друга старайся придбати.
- В добрий час і друзі є, їх знайдеш багато,
- Хоч одного у лихий спробуй відшукати.
- Коли білу свою честь ти встиг почорнити,
- Забагато треба вод — її відбілити.
- Шукати досконалість найвищу — безум'я!
Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7