Союз Радянських Соціалістичних Республік (скорочено — СРСР або Радянський Союз) — соціалістичнакомуністична держава, що існувала у 1922–1991 роках у Східній Європі, Центральній та Північній Азії. Єдиною дозволеною партією була Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС).
У 1930 році військовий теоретик Свєчін дістав від Генерального штабу Червоної армії завдання: дослідити, які регіони можуть створити проблему в разі війни? Він виявив два таких регіони: Північний Кавказ і Україна. Ніколи ці території, особливо Сталін, не вважали достатньо лояльними.[1]
У радянські часи був анекдот. Імре запитує в Іштвана: «Радянський Союз — наш брат чи наш друг?» Іштван відповідає: «Радянський Союз — наш брат. Друга можна вибрати, а брата — не можеш»[2].
Державна влада в країні формально належала ієрархічно організованим, демократично обраним Радам. Фактично же останні були тільки фасадом, за яким приховувався істинний суверен — комуністична партія.
Найбільший недолік радянської соціалістичної держави навіть не в занепаді її продуктивних сил, хоча це очевидно, а в руйнуванні цивілізованого кодексу моралі і в насаджуванні замість моральних норм поведінки атмосфери примусу і страху, акумульовані райкомами партії.[3]
Люди, які пам'ятають дешеву ковбасу, залишили в тих роках свою молодість і здоров'я. Водночас цей прошарок суспільства не призвичаївся жити в ліберальному капіталістичному світі, що ґрунтується на конкуренції. Звик до того, що держава має щось дати. Їм погано не тому, що вони об'єктивно живуть гірше, а тому, що гірше порівняно із сусідом. Тому вбачають несправедливість у всьому, що відбувається, бо ж радянські газети їх переконували, що «хорошо в стране советской жить».
— Рональдас Рачінскас, виконавчий директор Міжнародної комісії з оцінювання злочинів нацистського та радянського окупаційних режимів у Литві [2]
Розпад СРСР був найбільшою геополітичною катастрофою XX століття.
Я допустив велику помилку, що не зумів своєчасно розібратися в основі основ того, що являє собою соціалізм, як суспільна система, і які блага він несе для українського народу, а також у тому, що я звертав увагу головним чином, на тіньові явища радянської дійсності, що мені заслонило бачити все те позитивне, яке будували з небаченим самопожертвуванням народи Радянського Союзу[5].
І швидко як Радянського Союзу не стало: і ніхто навіть не заступився за Радянський Союз! Путін днями, відповідаючи в Державній думі на питання Зюганова про розвал Радянського Союзу сказав, що, вибачте, Радянський Союз розвалила Комуністична партія Радянського Союзу, яка не пручалася. Це правда! Жоден комуніст не вийшов на вулицю, жоден співробітник Комітету Державної Безпеки всесильного і жоден співробітник МВС СРСР, жоден співробітник апарату внутрішніх військ — ніхто не вийшов на вулиці! Ви уявляєте, як набрид, остобісів Радянський Союз уже всім — ніхто не вийшов на вулиці захищати Радянський Союз! Який абсурд цікавий! 18 мільйонів членів Комуністичної партії, мільйони співробітників КДБ, МВС, внутрішні війська і так далі. Таємна армія стукачів: мільйони, десятки мільйонів людей, які стукали справно, барабанили, що аж дим ішов. Ніхто не вийшов. Ніхто не захищав Радянський Союз. І так само ніхто не вийде захищати Росію, коли вона буде валитися. Ніхто! Раби стерплять. Як стерпіли тріумф, так стерплять і розвал. Куди поведуть їх: хоч на забій, хоч на будівництво, хоч на руйнування — підуть з низько зігнутими головами. Це — доля рабів.[6].
Я повернувся з Росії. Який жах! який нікудишній блеф! яка брудна і безглузда історія! Як усе це гротескно, теоретично і злочинно! — Луї-Фердінан Селін про відвідини радянської Росії[7]
Все це огидно, страшно, немислимо бридко... Брудно, бідно — огидно. Тюрма. Всюди поліція, бюрократія і страшенний хаос. Все блеф і тиранія — Луї-Фердінан Селін про відвідини радянської Росії[8]
UFFR[9] — Європейські політики в 1990-1991 роках вигадали нову абревіатуру для позначення Радянського Союзу та відображення змін, що в ньому відбувалися: замість USSR – UFFR (the union of fewer and fewer republics) – «союз все меншої та меншої кількості республік».
— Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність”
↑Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — Львів, 2000. – Вип. 7. — С. 227
↑Душенко К. В. Словарь современных цитат [Електронний ресурс] : 5 250 цитат и выражений XX и XXI века, их источники, авторы, датировка. — Москва: Эксмо, 2006. — С. 616
↑Відкритий лист В. Кука до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Ленкавського, Дарії Ребет, Івана Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном!
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність” (до 30-річчя Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України).. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2022. — 75 с. //clio.lnu.edu.ua (pdf)
.svg)