Олійник Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олійник Володимир Миколайович
Volodymyr Oliynyk.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олі́йник Володи́мир Миколайович (нар. 16 квітня 1957, Бузівка, Жашківський район, Черкаська область) — колишній народний депутат України, член фракції Партії регіонів (з 12.2012), заступник голови Комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2012). За освітою юрист; кандидат історичних наук. Колишній міський голова міста Черкаси. Співавтор законів про диктатуру.

Цитати[ред.]

  •  

Є таке загальне правило, яке я знаю з життя: той, хто допустив помилки, повинен їх виправити. Я точно допустив певні помилки, як і Азаров, в результаті чого ми сьогодні маємо таку ситуацію в Україні. Кому її виправляти? Нам. Але перед цим треба самим зрозуміти свої помилки, умовно кажучи, покаятися.
По-друге, це повернення на батьківщину. Зараз Україна нацистська, фашистська країна, і це не загальні слова. Мого сина, прокурора району, серед білого дня «Правий сектор» побив тільки тому, що його батько — політик з Партії регіонів. Вони порушили загальне правило, що діти за батьків не відповідають. Ну, це фашизм. Я вже не кажу про люстрацію, не кажу про переслідування, про те, що люди викидаються з вікон. Це не нормально. Нинішня Україна — це країна, в якій я жити не хочу. Але я хочу її змінити. Тому це нормальний український проект. — Про Комітет спасіння України.

 

Есть такое общее правило, которое я знаю из жизни: тот, кто допустил ошибки, должен их исправить. Я точно допустил определенные ошибки, как и Азаров, в результате чего мы сегодня имеем такую ситуацию в Украине. Кому ее исправлять? Нам. Но перед этим надо самим понять свои ошибки, условно говоря, покаяться.
Во-вторых, это возврат на родину. Сейчас Украина нацистская, фашистская страна, и это не общие слова. Моего сына, прокурора района, среди белого дня «Правый сектор» избил только потому, что его отец — политик из Партии регионов. Они нарушили общее правило, что дети за родителей не отвечают. Ну, это фашизм. Я уже не говорю о люстрации, не говорю о преследованиях, о том, что люди выбрасываются из окон. Это ненормально. Нынешняя Украина — это страна, в которой я жить не хочу. Но я хочу ее изменить. Поэтому это нормальный украинский проект[1].

  •  

Нинішня українська влада, по суті, керується класичним підходом американців по так званому просуванню демократії. Перше: повністю знищені незалежні ЗМІ. Друге: немає парламентської опозиції. Якщо раніше була традиція, що опозиція мала 14 з 30 комітетів в Раді, то зараз у неї немає жодного голови комітету, ні заступника, ні секретаря.
Таким чином, пішла зачистка і в суспільстві з'явився страх, який підтримується через війну. Був швидко сформований зовнішній ворог, бо дружити «проти» легше, ніж «за». Хто у всьому винен? Путін і Росія. Ну, класно.

 

Нынешняя украинская власть, по сути, руководствуется классическим подходом американцев по так называемому продвижению демократии. Первое: полностью уничтожены независимые СМИ. Второе: нет парламентской оппозиции. Если раньше была традиция, что оппозиция имела 14 из 30 комитетов в раде, то сейчас у нее нет ни одного председателя комитета, ни зама, ни секретаря.
Таким образом, пошла зачистка, и в обществе появился страх, который поддерживается через войну. Был быстро сформирован внешний враг, потому что дружить «против» легче, чем «за». Кто во всем виноват? Путин и Россия. Ну, классно[1].

  •  

У нас є план. Ми знаємо, як швидко вирішити питання війни і миру. Прямими переговорами. Якщо на Донбасі чужі громадяни, то тоді потрібно вести розмову через Мінські угоди. Але якщо це наші території, наші громадяни, то треба розмовляти безпосередньо. Як у сім'ї: якщо у мене нерозуміння з дружиною сталося, то краще перемовлятися безпосередньо, а не через сусідів і родичів.
По-друге, ми, виходячи з аналізу, вважаємо, що України, яка була до лютого 2014-го року, вже немає. Чому? Я буду проводити іноді паралелі з сім'єю. Якщо подружжя створюють сім'ю для любові, злагоди і єдності, то її треба берегти, охороняти законом, але якщо стався конфлікт, в результаті якого один іншому серйозні травми завдав, очі вибив, то хіба примирення відновить ті ж відносини? Ні. Якщо колишньої України вже немає, то чи може вона бути єдиною? Тільки як федеративна держава. Мінські угоди якраз країні несуть загрозу, бо якщо дати особливий статус для Луганська та Донецька, то сепаратизм з'явиться і в інших областях, а федеративний устрій заради миру і єдності — це оптимальний варіант. Інакше нас чекає розвал країни.

 

У нас есть план. Мы знаем, как быстро решить вопрос войны и мира. Прямыми переговорами. Если на Донбассе чужие граждане, то тогда нужно вести разговор через Минские соглашения. Но если это наши территории, наши граждане, то надо разговаривать напрямую. Как в семье: если у меня непонимание с супругой произошло, то лучше переговариваться напрямую, а не через соседей и родственников.
Во-вторых, мы, исходя из анализа, считаем, что Украины, которая была до февраля 2014-го года, уже нет. Почему? Я буду проводить иногда параллели с семьей. Если супруги создают семью для любви, согласия и единства, то ее надо беречь, охранять законом, но если произошел конфликт, в результате которого один другому серьезные травмы нанес, глаз выбил, то разве примирение возобновит те же отношения? Нет. Если былой Украины уже нет, то может ли она быть единой? Только как федеративное государство. Минские соглашения как раз стране несут угрозу, потому что если дать особый статус для Луганска и Донецка, то сепаратизм появится и в других областях, а федеративное устройство ради мира и единства — это оптимальный вариант. Иначе нас ждет развал страны[1].

  •  

При Януковичу було більше демократії і бардаку. Він міг би заборонити в'їзд іноземцям, втручатися в наші справи. Я вважав, що треба було заарештувати всіх, хто закликав до збройного повстання, захоплення влади неконституційним шляхом. У нас в Україні навіть була підписана угода, що всі питання до влади треба ставити на виборах. І тут раптом одна частина країни каже, що хоче собі владу забрати. Тоді і Донецьк має право так само зробити. Тому сепаратисти — це перш за все ті, хто сьогодні прийшли до влади [у Києві].
При Януковичу реально не було розвитку малого та середнього бізнесу, не було, відверто кажучи, політики на відділення бізнесу від влади, тому що кожен олігарх намагався мати свого президента, при якому він грабував би країну. Кожен олігарх вважав, що треба мати свою фракцію в парламенті, там був договірняк, а ніяка не державна політика. Ці всі речі треба вирішувати. Тобто реально перезавантажити країну треба.

 

При Януковиче было больше демократии и бардака. Он мог бы запретить въезд иностранцам, вмешивавшимся в наши дела. Я считал, что надо было арестовать всех, кто призывал к вооруженному восстанию, захвату власти неконституционным путем. У нас в Украине даже было подписанное соглашение, что все вопросы к власти надо ставить на выборах. И тут вдруг одна часть страны говорит, что хочет себе власть забрать. Тогда и Донецк имеет право так же сделать. Поэтому сепаратисты — это, прежде всего, те, кто сегодня пришли к власти [в Киеве].
При Януковиче реально не было развития малого и среднего бизнеса, не было, откровенно говоря, политики на отделение бизнеса от власти, потому что каждый олигарх пытался иметь своего президента, при котором он грабил бы страну. Каждый олигарх считал, что надо иметь свою фракцию в парламенте, там был договорняк, а никакая не государственная политика. Эти все вещи надо решать. То есть реально перезагрузить страну надо[1].

  •  

Я знайшов на місцях людей, які почали розуміти, що треба об'єднуватися. Ми назвалися «Комітетом національного порятунку». Наш символ — соняшник. Це означає успіх, до того ж за соняшниковою олією ми займаємо перше місце в світі, а по-друге, соняшник йде за сонцем, зі сходу на захід, як і Україна. Наш девіз: «Христос воскрес — воскресне й Україна».
В основному, ми в Києві проводили акції протесту проти американців, проти влади, вимагали розслідування справ по Майдану, по подіях 2 травня в Одесі, за відставку Порошенко. Учасників було від п'яти до десяти тисяч. Наприклад, до [страйкуючих в квітні в Києві] шахтарів наших підійшло п'ять-сім тисяч, і шахтарі були раді.

 

Я нашел на местах людей, которые начали понимать, что надо объединяться. Мы назвались «Комитетом национального спасения». Наш символ — подсолнух. Это означает успех, к тому же по подсолнечному маслу мы занимаем первое место в мире, а во-вторых, подсолнух идет за солнцем, с востока на запад, как и Украина. Наш девиз: «Христос воскрес — воскреснет и Украина».
В основном, мы в Киеве проводили акции протеста против американцев, против власти, требовали расследования дел по Майдану, по событиям 2 мая в Одессе, за отставку Порошенко. Участников было от пяти до десяти тысяч. Например, к [митинговавшим в апреле в Киеве] шахтерам наших подошло пять-семь тысяч, и шахтеры были рады[1].

  •  

Ми сьогодні з Януковичем ніяких справ мати не хочемо. Чому? Тому що, по-перше, він не сказав, в чому він винен, а тільки розповідав про те, що він зробив героїчного, хоча це трагедія, що він як президент не скористався своїм правом та допустив кровопролиття і громадянську війну. Якщо відчуваєш, що ситуація така, що люди не хочуть чекати виборів дострокових до грудня, то оголоси їх у липні. Краще піти у відставку, ніж привести країну до такого шабашу. Друге: він займався не державною справою, а більше своєю власною. Точно так само, як Порошенко відкрито займається тільки «Рошеном», а не Україною.

 

Мы сегодня с Януковичем никаких дел иметь не хотим. Почему? Потому что, во-первых, он не сказал, в чем он виноват, а только рассказывал о том, что он сделал героического, хотя это трагедия, что он как президент не воспользовался своим правом и допустил кровопролитие и гражданскую войну. Если чувствуешь, что ситуация такова, что люди не хотят ждать выборов досрочных до декабря, то объяви их в июле. Лучше уйти в отставку, чем привести страну к такому шабашу. Второе: он занимался не государственным делом, а больше своим собственным. Точно так же, как Порошенко открыто занимается только «Рошеном», а не Украиной[1].

  •  

Багато хто вважає, що колись в Україні було добре, але я вважаю, що півтора роки тому українське суспільство під тиском зробило вибір між поганим і дуже поганим. Тому назад до поганого вороття немає. Я вірю, що з Божою допомогою і допомогою народу буду президентом, але як кандидат не маю права говорити, хто більше, хто менше винен.
Я вимагатиму розкрити таємницю отруєння Ющенка, розкрити таємницю розстрілу на Майдані. Ющенко повинен здати кров і слідство має подивитися, чи є там діоксин чи ні — цю таємницю треба розкривати. А по розстрілу на Майдані у мене є версія, що це справа рук тих, хто сьогодні прийшов до влади. Я хочу, щоб її перевірили! Чому [секретар Радбезу України Андрій] Парубій дав «Правому сектору» вивезти з України зброю, з якої стріляли? Чому не було експертизи? Якщо Янукович дав команду на стрілянину, тоді б всі збройні сили були приведені в бойову готовність, і зачистка була б. Чому він тоді втік?
При [колишньому генпрокурорі України Віталію] Яремі почалося розслідування, але от дивина — як тільки він здав звіт, то відразу ж написав заяву про звільнення. Мабуть, він поклав на стіл Порошенко матеріали про те, хто стріляв, хто очолював цих стрільців, кого треба допитувати з пристрастю. Цю таємницю ми розкриємо, і це буде шок у суспільстві. Думаю, що вони створили образ «небесної сотні», хоча самі і вбили їх. Це зараз вже для мене основна версія.

 

Многие считают, что когда-то в Украине было хорошо, но я считаю, что полтора года назад украинское общество под давлением сделало выбор между плохим и очень плохим. Поэтому назад к плохому возврата нет. Я верю, что с Божьей помощью и помощью народа буду президентом, но как кандидат не имею права говорить, кто больше, кто меньше виноват.
Я буду требовать раскрыть тайну отравления Ющенко, раскрыть тайну расстрела на Майдане. Ющенко должен сдать кровь, и следствие должно посмотреть, есть там диоксин или нет — эту тайну надо раскрывать. А по расстрелу на Майдане у меня есть версия, что это дело рук тех, кто сегодня пришел к власти. Я хочу, чтобы ее проверили! Почему [секретарь Совбеза Украины Андрей] Парубий дал «Правому сектору» вывезти с Украины оружие, из которого стреляли? Почему не было экспертизы? Если Янукович дал команду на стрельбу, тогда бы все вооруженные силы были приведены в боевую готовность, и зачистка была бы. Почему он тогда убежал?
При [бывшем генпрокуроре Украины Виталие] Яреме началось расследование, но вот странность — как только он сдал отчет, то сразу же написал заявление об уходе. Видимо, он положил на стол Порошенко материалы о том, кто стрелял, кто возглавлял этих стрелков, кого надо допрашивать с пристрастием. Эту тайну мы раскроем, и это будет шок в обществе. Думаю, что они создали образ «небесной сотни», хотя сами и убили их. Это сейчас уже для меня основная версия[1].

  •  

Де-юре Крим — територія України, в Конституції написано, де-факто — нашої влади там немає, закони наші там не діють. У Росії Крим — де-юре територія їхня, і де-факто так і влада, і закони Росії діють. Ось вам диспозиція. Який же Крим наш? Бачимо очима і нічого не можемо зробити.
Значить, ми повинні виходити з реалій. Санкції послаблюють Україну ще більше, ніж Росію, тому що якщо говорити відверто, у нас ситуація дефолту. Знаєте, хохляцька приказка тут працює — у сусіда корова здохла, а у нас радість. Але у нас-то вже дві корови скоро здохнуть.
Для Порошенко Крим — це його завод суднобудівний, який, до речі, успішно працює. Для простого українця Крим — це місце, де він відпочивав, де українська мова була прийнята. Я ось був недавно в Ялті. Приїжджаю в Левадію подивитися, де підписували угоду, і відчуваю, що ще один договір там буде підписаний. Договір про устрій Європи, напевно, треба якось уточнювати, бо принцип непорушності кордонів порушили американці.

 

Де-юре Крым — территория Украины, в конституции написано, де-факто — нашей власти там нет, законы наши там не действуют. В России Крым — де-юре территория ихняя, и де-факто так и власть, и законы России действуют. Вот вам диспозиция. Какой же Крым наш? Бачим очами и ничего не можем сделать.
Значит, мы должны исходить из реалий. Санкции ослабляют Украину еще больше, чем Россию, потому что если говорить откровенно, у нас ситуация дефолта. Знаете, хохлятская поговорка тут работает — у соседа корова сдохла, а у нас радость. Но у нас-то уже две коровы скоро сдохнут.
Для Порошенко Крым — это его завод судостроительный, который, кстати, успешно работает. Для простого украинца Крым — это место где он отдыхал, где украинская речь была принята. Я вот был недавно в Ялте. Приезжаю в Левадию посмотреть, где подписывали соглашение, и чувствую, что еще один договор там будет подписан. Договор об устройстве Европы, наверное, надо как-то уточнять, потому что принцип нерушимости границ нарушили американцы[1].

  •  

Мені кажуть, що на Донбасі 9 000 російських військ. А як же 3,5 мільйона українців? От якщо вони повернуться, то ці 9 000 їх не втримають. Та вони ненавидять Україну! Тоді іншу нам концепцію кажуть: це самі бойовики вбивають своїх. Але кого ми обманюємо? Ось вчора били снарядами, а люди кажуть: тут же немає, взагалі немає цих «ополченців». Навіщо армія б'є по домівках? Яке ти, Порошенко, маєш право застосовувати зброю масового знищення по квадратах? За цих дітей убитих і стариків він буде відповідати. Ми, на жаль, втратили Крим через цих негідників.
Я одного разу одному поляку сказав: якби була Польська держава в той час і армія була, коли бандерівці «волинську різню» влаштували, 100 000, і поляки ввели б війська — я б аплодував, бо польська армія зупинила цих бандитів. Він стояв, не знав, що відповісти.

 

Мне говорят, что на Донбассе 9 тысяч русских войск. А как же 3,5 миллиона украинцев? Вот если они вернутся, то эти 9 тысяч их не удержат. Да они ненавидят Украину! Тогда другую нам концепцию говорят: это сами боевики убивают своих. Но кого мы обманываем? Вот вчера били снарядами, а люди говорят: тут же нет вообще нет этих «ополченцев». Зачем армия бьет по домам? Какое ты, Порошенко, имеешь право применять оружие массового уничтожения по квадратам? За этих детей убитых и стариков он будет отвечать. Мы, к сожалению, потеряли Крым из-за этих негодяев.
Я однажды одному поляку сказал: если бы было Польское государство в то время и армия была, когда бендеровцы «волынскую резню» устроили, 100 тысяч, и поляки ввели бы войска — я бы аплодировал, потому что польская армия остановила этих бандитов. Он стоял, не знал, что ответить[1].

  •  

Повернеться до нас і Донбас, повернеться. Він один проіснувати ледве-ледве може, голодним, добре жити ніколи не буде, розірвані зв'язки, економічні, родинні, культурні. Тому потрібен федеративний устрій. Я не боюся сьогодні говорити про виборність суддів на місцях, два рази хоча б, а потім тільки довічно. Я не боюся туди передати місцеву міліцію, охорону громадського порядку з пістолетом і автоматом, ДАІ. Навіщо з Києва управляти цим процесом?

 

Вернется к нам и Донбасс, вернется. Он один просуществовать еле-еле может, впроголодь, хорошо жить никогда не будет, разорваны связи, экономические, родственные, культурные. Поэтому нужно федеративное устройство. Я не боюсь сегодня говорить о выборности судей на местах, два раза хотя бы, а потом только пожизненно. Я не боюсь туда передать местную милицию, охрану общественного порядка с пистолетом и автоматом, ГАИ. Зачем из Киева управлять этим процессом[1]?

  •  

Лише американці бажають, щоб Російська Федерація безпосередньо вплуталася у війну. Це буде дуже погано, це буде Третя світова війна. Тому я Бога молю і всіх інших, щоб Росія не входила в Україну. Але й те, що зараз, ні війни, ні миру, це найстрашніше. Діти не знають: їм сидіти в підвалі або виходити з підвалу? Але якщо стріляють «ополченці», то Бог з ними, ніхто не скаже, наприклад, що там дисципліна, адже це не армія.
Але чому Порошенко — президент європейської держави, якого всі визнали, не говорить чесно, що він дав команду відповідь вогонь вести, якщо стріляють? Чому він розповідає, що не стріляє? Порошенко сьогодні — це синонім війни. І примирення не може бути апріорі, тому що ця ситуація буде нагадувати те, як у сім'ї, всі сплять, і кожен тримає сокиру на всякий випадок, тому що маньяки і вбивці.
Порошенко більше кров не зупиняє, він доведе свій умисел до кінця, йому треба довести. І це питання не помсти, це питання відплати. І він же знає, він же не спить. Тому і горілку глушить. Це ж всі розповідають, це ж не секрет.

 

Только американцы желают, чтобы Российская Федерация напрямую ввязалась в войну. Это будет очень плохо, это будет Третья мировая война. Поэтому я Бога молю и всех остальных, чтобы Россия не входила в Украину. Но и то, что сейчас, ни войны, ни мира, это самое страшное. Дети не знают: им сидеть в подвале или выходить из подвала? Но если стреляют «ополченцы», то Бог с ними, никто не скажет, например, что там дисциплина, ведь это не армия.
Но почему Порошенко — президент европейского государства, которого все признали, не говорит честно, что он дал команду ответный огонь вести, если стреляют? Почему он рассказывает, что не стреляет? Порошенко сегодня — это синоним войны. И примирения не может быть априори, потому что эта ситуация будет напоминать то, как в семье, все спят, и каждый держит топор на всякий случай, потому что маньяки и убийцы.
Порошенко больше кровь не останавливает, он доведет свой умысел до конца, ему надо довести. И это вопрос не мести, это вопрос возмездия. И он же знает, он же не спит. Поэтому и водку глушит. Это же все рассказывают, это же не секрет[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg