Величковський Іван

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Величковський Іван
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Іван Величковський (бл. 1651–1701) — український поет, священик.

Цитати[ред.]

  • Що єсть смерть, питаєш мя. Если бим знав, уже бив би мертвим. Як умру, прийди в той час, друже!
  • Чому суть мудрійшіе мужеве, ніж жони? Бо з ребра безмозкого, не з голови они
  • Вітчизна справжня — небо!
  • Багатство — всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи сприяч… ратник на цнотливість.
  • Якість Божу у собі пан хміль сокриває,
    Бо возносить смирних він, гордих усмиряє.
  • Де не буває віри, там немає надії та любові.
  • Славиться-бо син у матері, а мати у сині.
  • Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер.
  • Що в тому святого,Коли ти в церквах лиш топчеш дороги.
  • Блажен, хто пам'ять смерті у серцеві мав.
  • Неоднакові на смак пливуть різні ріки… Смак однакий у річках, що впали у море.
  • Смерть, суд, пекло і небо — чотири квадри тії -
    Завше май ти при серці, як компас на шиї.
  • З тобою жить не можу, важко і без тебе.
  • Час, дитинство, і дівства утрата, і слово
    Вийде з вуст — не вернеться назад на віднову.
  • Минуть усі часи нам.
    А над усе мине час покаяння.
  • Мовить, знаю, Господь: «Небо і земля
    Мимо ідуть!»
  • Хто замолоду не хоче трудитися, в старості зле постраждає.
  • У вбогого трохи є, в жебрака — нічого,
    Понад міру — в багача, а досить — ні в кого.
  • Інакше дивиться на світло орел, а інакше — сова.
  • Живить віру — діло.
  • Без діл є віра мертва.

Джерела[ред.]