Гаррієт Табмен

	Гаррієт Табмен
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Гаррієт Табмен (англ. Harriet Tubman, уроджена Арамінта Росс, англ. Araminta Ross, нар. округ Дорчестер, Меріленд (США). Точна дата народження не зберіглась, імовірно 1820(1822) року — померла 10 березня 1913 року, Оберн, штат Нью-Йорк) — відома як борчиня проти рабства та за соціальні реформи в США, героїня американського народу, повстанка та революціонерка.

Надихаючі цитати[ред.]

Кожна велика мрія починається з мрійника. Завжди пам’ятайте, що у вас є сила, терпіння та пристрасть тягнутися до зірок, щоб змінити світ.^[1]

Цитати про життя, Господа, боротьбу за свободу[ред.]

Я люблю всіх афроамериканців, ніби вони мої діти.^[1]

Якщо ви чуєте собак, продовжуйте. Якщо ви побачите смолоскипи в лісі, продовжуйте. Якщо за вами кричать, продовжуйте. Ніколи не зупиняйтесь. Продовжуйте. Якщо ви хочете відчути свободу, продовжуйте.^[1]

"Скажи мені", - сказав Господь. Я завжди говорила йому: «Я довіряю тобі. Я не знаю, куди мені йти чи що робити, але я очікую, що ти поведеш мене», - і Він це завжди робив.^[1]

Я звільнила тисячу рабів. Я могла би звільнити ще тисячу, якби вони знали, що вони раби.^[1]

Коли я зрозуміла, що перетнула межу, я подивилась на свої руки, щоб побачити, чи я та сама людина, я була вільна.^[1]

Я продумала це у своїй свідомості; я мала право на одну з двох речей: на свободу чи смерть. Якщо у мене не було одного, я б мала інше; бо ніхто не повинен взяти мене живою.^[1]

Я в мирі з Богом і з усім людством. ^[1]

Я не можу померти лише один раз.^[1]

О Боже! У шести бідах ти був зі мною, не покидай мене в сьомій!^[1]

Я росла, як покинутий бур'ян, не знаючи про свободу, не маючи її досвіду. Тоді я не була щасливою або задоволеною.^[2]

Я бачила сотні рабів, що втекли, але я ніколи не бачила жодного, хто хотів би повернутися і стати рабом.^[2]

Перестаньте шукати щастя в тому ж місці, де ви його втратили. Зміни не руйнують старе, а будують нове.^[2]

Рабство — це наступна річ в пекло.^[2]

Цитати про Табмен[ред.]

	До 1908 року і після цього американські жінки зробили значний внесок у боротьбу за соціальний прогрес: проти рабства та гноблення негрів, за рівні права жінок і виборче право жінок, проти капіталістичної експлуатації, за мир і соціалізм... Сучасна боротьба прогресивних і комуністичних жінок зливаються з традиціями та внеском таких великих борців проти рабства, як Гаррієт Табмен і Сожурне Трут, таких войовничих жінок-пролетарок, як текстильниці 1848 року, таких жінок-піонерів, як Сьюзен Ентоні та Елізабет Кеді Стентон, таких творців прогресивної спадщини та спадщини робітничого класу Америки, як Кейт Річардс О'Гара, Матер Джонс, Елла Рів Блур, Аніта Вітні та Елізабет Герлі Флінн.^[3]
	— Клавдія Джонс (1950)

	«Хто знає? Маленькій чорношкірій жінці, Гаррієт Табмен, знадобилося вивести три сотні своїх людей із рабства; потрібно було, щоб інша маленька чорношкіра жінка, Роза Паркс, сказала, що їй набридло сидіти в автобусі [для кольорових], і цей вчинок справжньої сміливості прискорив бойкот автобуса в Монтгомері, який став переломним моментом у боротьбі за громадянські права. Може знадобитися ще одна маленька чорна жінка, щоб об'єднати нас у ці неспокійні часи війни та турбот»^[4].
	— Ширлі Чисголм. «The Good Fight» (1973)

	Була одна група студентів, що складалася лише з чорних, Товариство Гаррієт Табмен. Деякі старшокласники почали це приблизно за рік до того, як я приєдналася до нього на другому курсі. Там я вперше почула, як люди, крім мого батька, говорять про гноблення білих, чорну расову свідомість і чорну гордість. Чорношкірі студенти трималися за власними столиками в кафетерії. Ми говорили. Тоді ніхто не казав «реп», але ми це робили. Я мала дещо внести свій внесок, більше завдяки прочитаному, ніж досвіду. Я знала про Гаррієт Табмен і Фредеріка Дугласа, ВЕБ Дюбуа та Джорджа В. Карвера, і мені вдалося знайти в публічній бібліотеці кілька книг про нашу африканську спадщину, про які мало хто тоді вивчав або говорив; Я, наприклад, знала про королівства Ашанті. ^[5]
	— Ширлі Чисголм. «Unbought and Unbossed» (1970)

	У 1970-х роках ми заново відкривали для себе жінок, чиє життя було викинуто з історії або спотворено, як-от Сьюзен Ентоні, Гаррієт Табмен, Емілі Дікінсон, Марі Кюрі, Іда Б. Веллс-Барнетт, Ганна Сенеш, Етель Розенберг.^[6]
	— Адрієнн Річ. «Мистецтво можливого» (2001)

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л https://ru.citaty.net/avtory/tabmen-garriet/
↑ ^а ^б ^в ^г https://victor-mochere.com/ru/best-quotes-from-harriet-tubman
↑ Claudia Jones: Beyond Containment: Autobiographical Reflections, Essays, and Poems edited by Carole Boyce Davies (2010)
↑ The Good Fight (1973)
↑ Unbought and Unbossed. ст. 108 (1970)
↑ Adrienne Rich. «Arts of the Possible» (2001)

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Гаррієт-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л https://ru.citaty.net/avtory/tabmen-garriet/

[Табман-2] а ^б ^в ^г https://victor-mochere.com/ru/best-quotes-from-harriet-tubman

[3] Claudia Jones: Beyond Containment: Autobiographical Reflections, Essays, and Poems edited by Carole Boyce Davies (2010)

[4] The Good Fight (1973)

[5] Unbought and Unbossed. ст. 108 (1970)

[6] Adrienne Rich. «Arts of the Possible» (2001)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]