Адрієнн Річ

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адрієн Річ
Adrienne Rich 1980.jpg
У 1980 році
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Адрієнн Сесіль Річ (англ. Adrienne Cecile Rich; 16 травня 1929, Балтімор — 27 березня 2012, Санта-Крус (Каліфорнія), США) — американська поетеса, публіцистка, представниця другої хвилі фемінізму, відкрита лесбійка. Її називали «однією з найбільш читаних і впливових поеток другої половини 20 століття».

Цитати[ред.]

  •  

Власне Я заховане в урну

мов попіл[1][2]

  •  

Жінка у формі монстра
Монстр у формі жінки
небо сповнене ними.

Книжки, що їх ми позичали,
щоб прочитати думку один в одного

Гора видань дешевих
з обох боків каміну
і біля ліжка[2]

  •  

Я занурюся
Мої ласти калічать мене
Я сповзаю сходами, як комаха[3].

«Занурення в рештки корабля»
  •  

Яка різниця
що ці книжки
з невисловного болю[4][2].

  •  

Сходи, що не вміщали нас двох

розколені в повітрі[5][6].

  •  

Я тут, русалка, чиє темне волосся
струменить чорнотою, русалка в його закутому тілі
ми мовчки обходимо колом
трощу в якій
занурюємося в трюм
я вона: я він[3].

«Занурення в рештки корабля»

Про Адрієн Річ[ред.]

  •  

Її дебютна поетична книжка називалася «Змінити світ». ЇЇ так часто нині звуть Патріархом поезії другої хвилі фемінізму, що й іронії в тому називанні не видно вже. З дебютної книжки найвідоміший вірш: «коли світ не залишає місця / бути тими, ким бути ми мріяли». Звернули б, може, увагу не на «місце», а на «мрію». За двадцять років з’явилася книжка з назвою «Воля до змін». І ні, досі не чують різниці між волею змінюватися й прагненням міняти світ[6]. — З есею «Адрієн Річ»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Найвідоміший вірш Річ — «Занурення в рештки корабля». Спочатку я прочитаю книжку міфів, потім озброюся ножем і незручним костюмом аквалангіста, схожим на бронежилет, знайду сходи («сходи завжди там», вони є в кожному (!) її вірші — занурення почалося[3]. — З есею «Адрієн Річ»

  — Ганна Улюра
  •  

Складно знайти двох таких глибоких і несхожих авторок, як Річ-науковиця й Річ-поетка. Де одна має всі відповіді, інша боїться навіть питати. Перша протестує, вийшовши на інтелектуальне поле з гучними лозунгами. Друга протестує нерозбірливим нажаханим шепотом, що їй самій здається криком. Перша – «інституція». Друга – «зближення»[6]. — З есею «Адрієн Річ»

  — Ганна Улюра
  •  

Ця жінка, справедливо відома своїм політичним активізмом, найменш політична з усіх поетес своєї генерації[3]. — З есею «Адрієн Річ»

  — Ганна Улюра
  •  

1973 року виходить книжка Річ, після якої всі її твори читають як естетизовані маніфестації, як політичні й громадянські висловлювання. (…) Звалась вона «Занурення у трощу», написана про війну у В'єтнамі як про спадщину (а подія ж іще тривала!), котра формуватиме нову генерацію американців. От відтоді Річ і стала політичною поеткою[3]. — З есею «Адрієн Річ»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

  1. Пер. Марти Тарнавської
  2. а б в Ніч на Венері, 2020, с. 319
  3. а б в г д Ніч на Венері, 2020, с. 321
  4. Пер. Марти Тарнавської
  5. Пер. Марти Тарнавської
  6. а б в Ніч на Венері, 2020, с. 320

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg