Ширлі Чисголм (англ.Shirley Chisholm; 1924-2005) — американська політикиня, яка в 1968 році стала першою чорношкірою жінкою, обраною до Конгресу США. Чизголм представляла 12-й виборчий округ Нью-Йорка протягом семи термінів з 1969 по 1983 рік. У 1972 році вона стала першим темношкірим кандидатом на посаду президента Сполучених Штатів від основної партії Штатів і першою жінкою, яка балотувалася на пост президента від Демократичної партії.
Бабуся дала мені силу, гідність і любов. Я з раннього дитинства зрозуміла, що я є кимось. Мені не потрібна була чорна революція, щоб сказати мені це.[1] — про дитинство на Барбадосі.
Через багато років я дізналася б, який важливий подарунок зробили мені мої батьки, подбавши про те, щоб я здобула початкову освіту в суворих, традиційних школах британського стилю Барбадосу. Якщо зараз говорити й писати легко, головною причиною є рання освіта.[2]
Коли я балотувалася до Конгресу, коли я балотувалася в президенти, я зустріла більше дискримінації як жінка, ніж через те, що я темношкіра. Чоловіки є чоловіки.[3]
Я не кандидат від чорношкірої Америки, хоча я чорна і горда. Я не кандидатка від жіночого руху цієї країни, хоча я жінка і пишаюся цим. Я є кандидатом від народу, і моя присутність перед вами символізує нову еру в американській політичній історії.[4]
Вони думають, що я намагаюся забрати в них владу. Чорний чоловік повинен зробити крок вперед, але це не означає, що чорна жінка повинна відступити.[5]
У Баттл-Крік, між освяченням житлового проєкту, на якому я виступала, і зустріччю з місцевими чиновниками від Демократичної партії, ми знайшли час, щоб відвідати могилу іншої темношкірої жінки, не маленької, а гіганта як фізично, так і духовно. Я поклала вінок на її могилу і прочитала там табличку: «Тут покоїться Сожурне Трут, відома лектор і реформатор, що виступала проти рабства, за права жінок і вільновідпущеників».[6]
— «The Good Fight» (1973)
Молода жінка, що ти робиш тут у такий холод? Ти сьогодні вранці приготувала сніданок для чоловіка? Ти навела порядок у своєму будинку? Що ти робиш, балотуючись? Це щось для чоловіків. — Чисголм розповідає про те, що сказав їй старший афроамериканець в Брукліні в 1964 році, коли вона збирала підписи під петицією про висунення до асамблеї штату.[7]
Конституція, яку вони написали, була розроблена для захисту прав білих громадян чоловічої статі. Оскільки не було чорношкірих батьків-засновників, не було й матерів-засновниць — дуже шкода в обох випадках. Ще не пізно завершити роботу, яку вони залишили недоробленою. Сьогодні ми повинні почати це робити.[8]
— «За поправку про рівні права» (10 серпня 1970)
Емоційні, сексуальні та психологічні стереотипи щодо жінок починаються, коли лікар каже: «Це дівчинка». [9]
«Хто знає? Маленькій чорношкірій жінці, Гаррієт Табмен, знадобилося вивести три сотні своїх людей із рабства; потрібно було, щоб інша маленька чорношкіра жінка, Роза Паркс, сказала, що їй набридло сидіти в автобусі [для кольорових], і цей вчинок справжньої сміливості прискорив бойкот автобуса в Монтгомері, який став переломним моментом у боротьбі за громадянські права. Може знадобитися ще одна маленька чорна жінка, щоб об'єднати нас у ці неспокійні часи війни та турбот»[10].
— The Good Fight (1973)
Рух, здебільшого, очолювали освічені білі жінки середнього класу. У цьому немає нічого незвичайного. Реформаторські рухи зазвичай очолюють краще освічені та забезпечені люди. Але якщо жіночий рух хоче бути успішним, ви повинні визнати широке розмаїття жінок, а також глибину та діапазон їхніх інтересів і проблем. Для темношкірих і чіканських жінок пікетування забороненого клубу чи наполягання на званні міс не є гострою проблемою. Їх більше хвилюють життєві речі, такі як збільшення мінімальної заробітної плати, реформа системи соціального забезпечення та дитячий догляд. Крім того, вони не лише жінки, а й кольорові жінки, і тому піддаються додатковому, іноді різному тиску.[11]
— Промова на національному жіночому політичному зібранні (1973)
Сьюзен Ентоні, Керрі Нейшн і Сожурне Трут не були еволюціонерками, вони були революціонерками, як і багато молодих жінок у сучасному суспільстві, і все більше і більше жінок повинні приєднатися до їхнього ряду[12].
— Промова (1972)
Я знаю багато американців, які були б раді погодитись на краще автобусне сполучення від свого дому до роботи чи з бідних районів до районів міста, де можна знайти роботу. Неодноразові дослідження заворушень у міських гетто показують, що відсутність належного транспорту була великим чинником невдоволення та озлобленості, які спричинили спалах заворушень, але відповідь президента Ніксона полягає в тому, щоб побудувати космічний човник або SST за дорогоцінні державні кошти, щоб обслуговувати крихітні еліти населення або для стимулювання економіки держави чи регіону шляхом створення масових і марних технологічних громадських проєктів.[13]
— Промова в інженерному коледжі Ньюарка (1972)
Коли мораль стикається з прибутком, прибуток рідко програє.[14]
— Unbought and Unbossed (1970)
Була одна група студентів, що складалася лише з чорних, Товариство Гаррієт Табмен. Деякі старшокласники почали це приблизно за рік до того, як я приєдналася до нього на другому курсі. Там я вперше почула, як люди, крім мого батька, говорять про гноблення білих, чорну расову свідомість і чорну гордість. Чорношкірі студенти трималися за власними столиками в кафетерії. Ми говорили. Тоді ніхто не казав «реп», але ми це робили. Я мала дещо внести свій внесок, більше завдяки прочитаному, ніж досвіду. Я знала про Гаррієт Табмен і Фредеріка Дугласа, ВЕБ Дюбуа та Джорджа В. Карвера, і мені вдалося знайти в публічній бібліотеці кілька книг про нашу африканську спадщину, про які мало хто тоді вивчав або говорив; Я, наприклад, знала про королівства Ашанті. [15]
— Unbought and Unbossed (1970)
Як вчитель, і як жінка. Я не думаю, що коли-небудь зрозумію, які цінності можуть бути пов'язані з тим, щоб витратити дев'ять мільярдів доларів і більше, я впевнена, на складну, непотрібну та непрактичну зброю, коли кілька тисяч знедолених дітей у столиці країни нічого не отримують.[16]
Дуже цікава жінка, Ширлі. Хоче бути різноманітною у своїх підходах. Любить робити несподіване. Вона, як і я, вірить у створення нової коаліції для зміни Демократичної партії, і якщо наші надії справдяться, ми матимемо великий вплив у 1972 році. Її, як і мене, хвилює те, що ми отримаємо хорошого кандидата, а не просто прийнятного, втомленого старого ліберала.[17]
Незалежно від того, погоджуєтесь ви з її політикою чи ні, у неї був моральний компас. Мене привабила її історія тому, що в певному сенсі вона звичайна американська жінка, яка перетворилася на сильного та сміливого політика.[19]
— Шола Лінч, режисерка фільму «Chisholm '72: Unbought and Unbossed»
Вона була нашим Мойсеєм, що відкрив нам Червоне море.[20]
— Роберт Е. Вільямс, президент відділення NAACP округу Флаглер
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі