Індукція
Індукція | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Інду́кція (з дав.-гр. epa-goge лат. in-ductio «при-вести (до)») — термін широкого призначення: явище, що виникає під зовнішнім впливом; у гуманітарних науках та стосовно людського мислення — метод пізнання, що оснований на формально-логічному розумовому висновку, який дає можливість одержати загальний висновок на основі аналізу окремих фактів.
Цитати
[ред.]Математичний аналіз безперервно стимулює здібність спостерігати й порівнювати, адже чи не найголовнішою його зброєю є індукція, і він часто послуговується експериментальною перевіркою й підтвердженням і дає необмежений простір для тренування найвищих зусиль уяви та винахідливості. |
|||||
— Дж. Сільвестр[1] |
Математика не відкриває законів, бо вона не індуктивна, і не створює теорій, бо вона не гіпотетична; а проте вона є суддею і над індукцією, і над гіпотезою, є арбітром, до якого обидві вони мусять вдаватися зі своїми вимогами. |
|||||
— Б. Пірс[2] |
Індукція і дедукція зв'язані між собою з такою ж необхідністю як синтез і аналіз. Замість того щоб однобічно підносити одну з них до небес за рахунок другої, треба старатись застосовувати кожну на своєму місці, а цього можна добитися лише в тому випадку, якщо не випускати з уваги їх зв'язок між собою, їх взаємне доповнення одна одної. |
|||||
— Ф. Енгельс[3] |
Пізнання, що спирається тільки на спостереження, поки воно не одержало доведення, треба старанно відрізняти від істини і зараховувати до індукції. |
|||||
— Л. Ейлер[4] |
Всі такі властивості чисел, які спираються на саму тільки індукцію, я вважаю за невірогідні доти, доки їх не підкріплено аподиктичними доказами або доки їх зовсім не спростовано. |
|||||
— Л. Ейлер[4] |
Індукція ґрунтується на тому, що найпростіші відношення водночас і найбільш звичайні. |
|||||
— П. Лаплас[5] |
Великі відкриття, стрибки наукової думки вперед створює індукція — ризикований, але по-справжньому творчий метод. |
|||||
— Л. де Бройль[6] |
Дедукція, виражена в адекватній математичній формі, — необхідна основа індукції, яка дає нам нові узагальнення, а отже, і нові факти. |
|||||
— Ф. Франк[7] |
Нематематична індукція відіграє істотну роль у математичному дослідженні. |
|||||
— І. Шур[8] |
Математичне мислення не можна вважати чисто «формальним» — воно не ґрунтується на самих лише аксіомах, визначеннях і суворих доведеннях, а включає в себе, окрім цього, й чимало іншого: узагальнення розглянутих випадків, застосування індукції, використання аналогії, розкриття або виділення математичного змісту в якійсь конкретній ситуації. |
|||||
— Д. Пойа[9] |
Ми повинні проявити велику обережність, щоб не взяти за істинні такі властивості чисел, які ми відкрили шляхом спостережень і які підкріплено лише самою індукцією. В дійсності ми повинні користуватися таким відкриттям як можливістю точніше дослідити відкриті властивості і довести їх або спростувати; в обох випадках ми можемо навчитися дечого корисного. |
|||||
— Л. Ейлер[10] |
— Дж. Сільвестр[11] |
На кожному ступені арифметичного чи алгебраїчного обчислення існує певна реальна індукція, реальний перехід від одних фактів до інших, але ця індукція прихована тим, що вона має широкий характер і внаслідок цього вкрай загальний вираз. |
|||||
— Дж. Ст. Мілль[12] |
Питання про те, як виникає гіпотеза, належить до тієї сфери, в якій немає ніяких загальних правил, тут набирає права голосу експеримент, аналогія, конструктивна індукція. |
|||||
— Р. Курант[13] |
Найважливіші питання життя — це здебільшого лише проблеми ймовірності. Вірніше б сказати, що майже всі наші знання тільки проблематичні; і в тому невеликому числі речей, які ми можемо пізнавати з певністю, навіть у математичних науках, основними засобами відкриття істини є індукція та аналогія, що ґрунтуються на ймовірностях. Таким чином, уся система людського знання пов'язана з теорією ймовірності. |
|||||
— П. Лаплас[14] |
У теорії чисел досить часто трапляється, що завдяки якомусь несподіваному щасливому випадкові найбільш витончені нові істини виникають шляхом індукції. |
|||||
— К. Гаусс[15] |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 23
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 26
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 63
- ↑ а б Математика в афоризмах, 1974, с. 68
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 69
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 88
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 93
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 125
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 134
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 169
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 175
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 176
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 184
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 197
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 199
Джерела
[ред.]Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.