Перейти до вмісту

Теорія ймовірностей

Матеріал з Вікіцитат
Теорія ймовірностей
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Тео́рія ймові́рностей (імові́рностей), тео́рія імові́рності — розділ математики, що вивчає закономірності випадкових явищ: випадкові події, випадкові величини, їхні функції, властивості й операції над ними.

Цитати

[ред.]
  •  

Теорія ймовірностей — це, власне, тверезий глузд, зведений до обчислення: вона дає нам змогу оцінювати з точністю те, що проникливий розум відчуває немовби інстинктивно, часто навіть не усвідомлюючи цього. Якщо взяти до уваги аналітичні методи, які свою появу завдячують цій теорії; істинність принципів, на яких вона ґрунтується; витончену й вишукану логіку, якої потребує прикладення їх до розв'язання задач; суспільно корисні установи, що спираються на цю теорію; поширення, якого вона набула і ще може набути при застосуванні її до найважливіших питань натуральної філософії та моральних наук; якщо, далі, врахувати, що навіть у галузях, які не піддаються обчисленню, вона дає нам найпевніші поради, щоб ми керувалися ними у своїх судженнях, і навчає уникати ілюзій, які часто зводять нас на манівці, — то ми переконаємося, що немає науки, ціннішої для наших міркувань, науки, яку з більшою користю можна було б ввести до системи народної освіти.

  П. Лаплас[1]
  •  

Мабуть, немає жодної ділянки математики, такої цікавої, такої разючої і настільки практично важливої, як теорія ймовірностей. Історія її відкриває і чудеса, яких може досягти математична наука, і межі, яких вона не може переступити. Теорія ймовірностей — це проміжна ланка між суворою дедукцією і величезним полем індуктивної науки. Завершена теорія ймовірностей становила й завершену теорію формування віри. Дуже шкода, що, як зауважив Бертран, «не можна добре зрозуміти обчислення імовірностей без читання Лапласових праць» і що «не можна зрозуміти Лапласових праць без попередніх глибоких математичних студій».

  — Е. Девіс[2]
  •  

Нам все-таки здається, що теорія ймовірностей відіграє велику роль у галузі демографічної статистики, що розробка з її допомогою ряду питань, з якими вона має справу, становить величезну теоретичну складність.

  М. В. Птуха[3]
  •  

Найважливіші питання життя — це здебільшого лише проблеми ймовірності. Вірніше б сказати, що майже всі наші знання тільки проблематичні; і в тому невеликому числі речей, які ми можемо пізнавати з певністю, навіть у математичних науках, основними засобами відкриття істини є індукція та аналогія, що ґрунтуються на ймовірностях. Таким чином, уся система людського знання пов'язана з теорією ймовірності.

  П. Лаплас[1]
  •  

Знаменна річ, що наука [теорія ймовірності], яка почалася з вивчення ігор, піднеслася до найважливіших об'єктів людського пізнання.

  П. Лаплас[4]
  •  

Якщо ми хочемо, щоб висновки теорії ймовірностей були не простою грою розуму, а дозволяли емпіричне підтвердження, то необхідно розглядати тільки такі сукупності положень або суджень, відносно яких можна фактично встановити, істинні вони чи хибні. Пізнавальний процес, необоротний по суті, в тому саме й полягає, що ті чи інші з визнаних положень стають істинними, тобто реалізуються, і тоді заперечення їх у той же час стає хибним або неможливим.

  С. Н. Бернштейн[5]
  •  

Теорія імовірностей і математична статистика якоюсь мірою передбачили основні тенденції розвитку сучасної математики в тому відношенні, що вони органічно спираються на фізичні уявлення і, отже, безпосередньо залежать від понять міри та ймовірності.

  Н. Вінер[6]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.