Достоєвський Федір Михайлович: відмінності між версіями
мНемає опису редагування |
Rina.sl (обговорення | внесок) |
||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
* Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові. |
* Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові. |
||
* Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все. |
* Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все. |
||
* [[Милосердя]] є найвища форма людського існування. |
* [[Милосердя]] є найвища форма людського існування. |
||
* Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце добрі почуття, передові ідеї. |
* Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце добрі почуття, передові ідеї. |
||
* Делікатність і гідність випливають з глибини серця<ref name="kalendar2">365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0</ref>. |
* Делікатність і гідність випливають з глибини серця<ref name="kalendar2">365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0</ref>. |
||
* Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства. |
* Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства. |
||
* Не можна любити те, чого не знаєш! |
* Не можна любити те, чого не знаєш! |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе. |
* Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе. |
||
* Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити. |
* Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити. |
||
* Веселість людини — це видатна риса людини. |
* Веселість людини — це видатна риса людини. |
||
* Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт. |
* Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт. |
||
* [[Гумор]] є дотепність глибокого почуття. |
* [[Гумор]] є дотепність глибокого почуття. |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [http://www.vehi.net/dostoevsky/novik.html] |
* Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [http://www.vehi.net/dostoevsky/novik.html] |
||
* Що розуму уявляється ганьбою, то серцю суцільно красою. |
|||
* Без великодушних ідей людство жити не може. |
|||
* Я перед ним провинився, отже, я повинен йому помститися. |
|||
* Кожна людина несе відповідальність перед усіма людьми за всіх людей і за все. |
|||
* Твориться суспільство моральними началами. |
|||
* Талантові треба співчуття, йому потрібно, щоб його розуміли. |
|||
* Мірило народу не те, який він є, а те, що вважає прекрасним і істинним, за чим тужить. |
|||
* Нічому не дивуватися є, зрозуміло, ознака дурості, а не розуму. |
|||
* Основна ідея завжди повинна бути недосяжно вище, ніж можливість її виконання. |
|||
* Найсерйозніші проблеми сучасної людини відбуваються від того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом у Його наміри щодо людства. |
|||
* Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Треба ще безперервно збуджувати в собі питання: чи вірні мої переконання? |
|||
* Безглуздості дуже потрібні на землі. На безглуздях світ стоїть, і без них, може бути, в ньому зовсім нічого б не сталося. |
|||
* Щастя не в щасті, а лише в його досягненні. |
|||
* Співчуття є найголовніший і, може, єдиний закон буття всього людства. |
|||
* Істина без любові – брехня. |
|||
* [[Душа]] зцілюється поруч з дітьми. |
|||
* [[Друг]] мій, згадай, що мовчати добре, безпечно і красиво. |
|||
* Розум – негідник, виправдає що завгодно. |
|||
* Я хочу хоч з однією людиною про все говорити, як з собою. |
|||
* Любити людину – означає бачити її такою, якої її задумав Бог. |
|||
* В тому-то й ознака справжнього мистецтва, що воно завжди сучасне, нагально-корисне. |
|||
* В істинно люблячому серці або ревнощі вбивають любов, або любов вбиває ревнощі. |
|||
* Чим більше ми будемо національні, тим більше ми будемо європейцями. |
|||
* Треба любити життя більше, ніж сенс життя. |
|||
* Стражданням своїм російський народ ніби насолоджується<ref>https://znaj.ua/history/svit-vryatuye-krasa-genialni-cytaty-dostoyevskogo-yaki-zmushuyut-zadumatysya</ref>. |
|||
=== «Бесы» (1871) === |
=== «Бесы» (1871) === |
Версія за 21:07, 22 квітня 2021
Достоєвський Федір Михайлович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Федір Михайлович Достоєвський (рос. Фёдор Михайлович Достоевский; 1821–1881) — російський письменник. Автор романів «Ідіот», «Злочин і кара», «Принижені та зневажені», «Брати Карамазови» та інших.
Цитати
- Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові.
- Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все.
- Милосердя є найвища форма людського існування.
- Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце добрі почуття, передові ідеї.
- Делікатність і гідність випливають з глибини серця[1].
- Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства.
- Не можна любити те, чого не знаєш!
- Людина — увесь світ, була б тільки головна спонука в ній благородна.
- Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе.
- Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити.
- Веселість людини — це видатна риса людини.
- Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт.
- Гумор є дотепність глибокого почуття.
- Любов настільки всесильна, що перероджує й нас самих.
- Учіться і читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить решту.
- Нема щастя в бездіяльності.
- Краса врятує світ.[2]
- Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [3]
- Що розуму уявляється ганьбою, то серцю суцільно красою.
- Без великодушних ідей людство жити не може.
- Я перед ним провинився, отже, я повинен йому помститися.
- Кожна людина несе відповідальність перед усіма людьми за всіх людей і за все.
- Твориться суспільство моральними началами.
- Талантові треба співчуття, йому потрібно, щоб його розуміли.
- Мірило народу не те, який він є, а те, що вважає прекрасним і істинним, за чим тужить.
- Нічому не дивуватися є, зрозуміло, ознака дурості, а не розуму.
- Основна ідея завжди повинна бути недосяжно вище, ніж можливість її виконання.
- Найсерйозніші проблеми сучасної людини відбуваються від того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом у Його наміри щодо людства.
- Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Треба ще безперервно збуджувати в собі питання: чи вірні мої переконання?
- Безглуздості дуже потрібні на землі. На безглуздях світ стоїть, і без них, може бути, в ньому зовсім нічого б не сталося.
- Щастя не в щасті, а лише в його досягненні.
- Співчуття є найголовніший і, може, єдиний закон буття всього людства.
- Істина без любові – брехня.
- Душа зцілюється поруч з дітьми.
- Друг мій, згадай, що мовчати добре, безпечно і красиво.
- Розум – негідник, виправдає що завгодно.
- Я хочу хоч з однією людиною про все говорити, як з собою.
- Любити людину – означає бачити її такою, якої її задумав Бог.
- В тому-то й ознака справжнього мистецтва, що воно завжди сучасне, нагально-корисне.
- В істинно люблячому серці або ревнощі вбивають любов, або любов вбиває ревнощі.
- Чим більше ми будемо національні, тим більше ми будемо європейцями.
- Треба любити життя більше, ніж сенс життя.
- Стражданням своїм російський народ ніби насолоджується[3].
«Бесы» (1871)
Вам, поза всяким сумнівом, відомо… що таке означає новий російський адміністратор, тобто новоспечений, новопоставлений… Але навряд чи могли ви дізнатися практично, що таке значить адміністративний захват і яка саме ця штука? |
|||||
Вам, без всякого сомнения, известно… что такое значит русский администратор внове, то есть нововыпеченный, новопоставленный… Но вряд ли могли вы узнать практически, что такое значит административный восторг и какая именно эта штука? | |||||
— книга I, частина 2, розд. 4 |
Про Достоєвського
Достоєвський — глибоко християнський письменник, я не знаю більш християнського письменника. І суперечки про християнство Достоєвського зазвичай проходять на поверхні, а не в глибині. |
|||||
Достоевский — глубоко христианский писатель. Я не знаю более христианского писателя. И споры о христианстве Достоевского обычно ведутся на поверхности, а не в глубине. [1] | |||||
— Микола Бердяєв, «О миросозерцании Достоевского» |
Він думав або хотів думати, що його релігія — православ'я. Та істинна релігія його — якщо не у свідомості, то в найглибших підсвідомих переживаннях — зовсім не православ'я, не історичне християнство, ні навіть християнство, взагалі, а те, що за християнством, за Новим Завітом — Апокаліпсис, Третій Завіт, откровення Третьої Іпостасі Божої — релігія Св. Духа. |
|||||
Он думал или хотел думать, что его религия – православие. Но истинная религия его – если не в сознании, то в глубочайших подсознательных переживаниях – вовсе не православие, не историческое христианство, ни даже христианство вообще, а то, что за христианством, за Новым Заветом – Апокалипсис, Третий Завет, откровение Третьей Ипостаси Божеской – религия Св. Духа. [2] | |||||
— Дмитро Мережковський, «Пророк русской революции» |
Примітки
- ↑ 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ Красота спасет мир // Серов В. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений
- ↑ https://znaj.ua/history/svit-vryatuye-krasa-genialni-cytaty-dostoyevskogo-yaki-zmushuyut-zadumatysya
- ↑ Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва: 1955. — С. 16.
Джерела
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 896-898.