Соціалізм
Соціалізм — соціально-економічні ідеї, основним гаслом яких є соціальна справедливість. Узагальнено — політичні рухи, утворення та партії, що дотримуються «лівих» політичних поглядів.
Цитати
[ред.]- Соціалізм — стрибок людства з царства необхідності в царство свободи.
Соціялісти — люди, що стараються другим отворити очи, що учать, що Бог справедливий дав землю і всі богатства до ужитку всім своїм дітям. |
|||||
— часопис «Громадський Голос» (Львів, 1900, С. 230)[1] |
Українська народна партія визнає соціалістичний ідеал яко єдиний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ'є, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і панованні. Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати українцям робітникам, а земля (рілля) — Українцям-хліборобам.[2] |
|||||
— Микола Міхновський |
Безоглядна революційна рішучість і великодушна людяність — тільки в них справжнє дихання соціалізму. Світ має бути перевернутий, але кожна пролита сльоза, яку можна було осушити — це звинувачення, а кожна людина, яка, поспішаючи у важливій справі, просто через грубу неуважність давить бідного хробака, скоює злочин. |
|||||
Rücksichtsloseste revolutionäre Tatkraft und weitherzigste Menschlichkeit. Dies allein ist der wahre Odem des Sozialismus. Eine Welt muß umgestürzt werden, aber jede Träne, die geflossen ist, obwohl die abgewischt werden konnte, ist eine Anklage, und ein zu wichtigem Tun eilender Mensch, der aus roher Unachtsamkeit einen Wurm zertritt, begeht ein Verbrechen.[3] | |||||
— Роза Люксембург |
Соціалісти вважають, що отримувати прибутки — гріх. Я вважаю, що справжній гріх — зазнавати збитків. |
|||||
— Вінстон Черчилль |
Соціалізм — це найчесніший людський лад. І він мусить виростати на чистій, на природній людській основі чесності, справедливості і взаємодопомоги людей, а не підтримуватись зграєю платних шпигунів, поліцейських, донощиків, кар'єристів, чиє ім'я — людська безликість. І за такий соціалізм варто боротися до скону.[4] |
|||||
— Василь Стус |
- Епоху обганяють по лівій смузі.
Соціалізм ґрунтується на відкиданні заповіді «не кради»: він дозволяє владі окрадати всіх, а біднішим — трішки багатших. Він очорнює волю, оскільки накидає зневолення в різних формах, чи то через орган безпеки, чи через бюрократичний контроль, чи через цензуру з точки зору «політичної коректності». Очорнює також підприємництво й ринок, адже соціалізм звернений до тих, яким бракує ініціативи, а добре працювати вони не хочуть або не вміють — що викриває вільна економіка.[6] |
|||||
Socjalizm opiera się na odrzuceniu przykazania „nie kradnij": pozwala on władzy okradać wszystkich, a biedniejszym — tych trochę bogatszych. Oczernia wolność, gdyż narzuca zniewolenie w różnych formach, czy to poprzez organa bezpieczeństwa, czy przez biurokratyczną kontrolę, czy też przez cenzurę względnie „polityczną poprawność". Oczernia też przedsiębiorczość i rynek, gdyż socjalizm odwołuje się do tych, którym brak inicjatywy, a dobrze pracować nie chcą lub nie potrafią — co wolna gospodarka demaskuje. | |||||
— Міхал Войцеховський, 2007 |
Соціалізм є виявом націоналізму в царині економіки.[7] |
|||||
— Юрій Михальчишин, 2011 |
Микита Губа: Ми, члени КСМУ, обговоривши питання про прізвище взагалі, принципово подаємо таку пропозицію: ми переконані, що за повного соціалізму поміж вільних безкласових людей поведуться зовсім інші, нові прізвища. Можливо, що й не буде окремих прізвищ. |
Якщо б соціалісти розуміли б економіку, вони б не були соціалістами. |
|||||
— Фрідріх фон Гайєк |
Допоки ідеологія соціалізму і націоналізму буде переважати у світовій громадській думці, німці або інші народи, щойно вони отримають відповідну можливість, завжди зможуть ще раз спробувати досягти успіху шляхом агресії і завоювань. Щойно не будуть повністю викриті хибні погляди, які породжують агресивні умонастрої, немає ніякої надії на їхнє викорінення. Це задача не психіатрів, а економістів. У людини є лише один засіб боротьби з помилками — розум. |
|||||
— Людвіг фон Мізес |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ Кісь Н. Пам'ять та ідентичність українських греко-католиків. Про джерела історичної політики УГКЦ. — Львів: Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2018. — С. 82.
- ↑ Витяг з програми Української народної партії 1906 р.. Архів оригіналу за 2015-01-29. Процитовано 2014-03-01.
- ↑ Luxemburg R. Gesammelte Werke. В., 1974. Bd. 4. S. 385.
(Die Rote Fahne. 18 November 1918) - ↑ Сергій Іщенко. ЛІВА ОПОЗИЦІЯ В УРСР. 1945-1985. ЧАСТИНА ПЕРША. Архів оригіналу за 2015-01-29. Процитовано 2014-03-01.
- ↑ Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— С. 378
- ↑ Michał Wojciechowski. Kapitalizm czyli sprawiedliwość. Архів оригіналу за 2015-01-29. Процитовано 2015-01-29.
- ↑ Юрій Михальчишин. Аксіоми соціал-націоналізму. Архів оригіналу за 2015-01-29. Процитовано 2014-03-01.
- ↑ Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 146-147. — ISBN 5-308-00654-7