Людвіг фон Мізес

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвіг фон Мізес
Ludwig von Mises.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Людвіґ фон Мізес (1881—1973) — австрійський економіст, основоположник неолібералізму, засновник австрійської школи економіки.

Цитати[ред.]

  • Відмінною рисою сучасної теорії граничної корисності є те, що вона звертає увагу на недосконалість реальної людини. Ця теорія… має справу з рішеннями, в приймають участь усі учасники суспільного життя, що взаємодіють один з одним на основі розподілу праці.
  • Необхідно підкреслити загальновідому істину, що уряд може витрачати або інвестувати тільки те, що він забирає у своїх громадян, і що додаткові витрати та інвестиції уряду обмежують витрати та інвестиції громадян в тій же мірі. (Людська діяльність, глава 29, розділ 1)
  • Предметом каталактики є усі ринкові явища зі своїм корінням, відгалуженням і наслідками. Люди, які торгують на ринку, спонукаються не тільки бажанням отримти їжу, дах і сексуальну насолоду, але й багатьма ідеалістичними мотивами. Вони роблять вибір між різними альтернативними варіантами, не важливо, чи вони класифікуються як матеріальні, чи ідеальні. На реальній шкалі цінності матеріальні і ідеальні речі хаотично змішані. Навіть якщо б було можливо провести чітку межу між матеріальними і нематеріальними інтересами, необхідно розуміти, що кожна конкретна дія або спрямована на реалізацію й матеріальних, й ідеальних цілей, або є результатом вибору між матеріальним та ідеальним.
  • Дорога до великих звершень завжди повинна вести через рішення часткових завдань.
  • По суті економічна історія являє собою літопис методів державного регулювання, які провалилися внаслідок самовпевненого ігнорування законів економічної науки.
  • Нацисти відкидають марксизм не тому, що він націлений на побудову соціалізму, а тому, що, за їхніми словами, він орієнтований на інтернаціоналізм. Так само багато християнських авторів відкидають більшовизм тільки тому, що він проводить антихристиянську політику. ("Всемогутня держава")
  • Основна шкода ... полягає у віддаленні економічної теорії від аналізу реальності. Більшість епігонів економістів-класиків бачили задачу економічної науки у вивченні не подій, які дійсно відбуваються, а лише тих сил, які деяким, не зовсім зрозумілим чином, визначили виникнення реальних подій. За їхньою думкою, економічна наука не ставить насправді за мету пояснити процес формування ринкових цін, а намагається описувати невизначену взаємодію різноманітних факторів, які відіграют роль у ціноутворенні. По суті, вона вивчає не живих людей, а так звану "людину економічну", фантома, який має дуже мало спільного з реальними людьми. "Первинні основи економічної науки: Есе методу" (The Ultimate Foundation of Economic Science: An Essay on Method, 1962)
  • «Прагнення до свободи є одним із основних принципів суспільства. Життя людини неможливе без боротьби за свободу — свободу висловлювати свої думки, обговорювати свої погляди, об'єднуватися в групи та партії, голосувати за улюблених представників, обирати і змінювати уряд. Організовувати своє суспільне і економічне життя так, як хочеться індивіду, — до тих пір, поки це не порушує миру. Насолоджуватися свободою — означає займатися тим, що подобається. Отримувати роботу, яку людина вважає гідною для себе, вільно купувати і продавати результати своєї роботи та залишати собі винагороду. Бути вільним — означає не зіштовхуватися з перешкодами та труднощами у своїх мирних економічних заняттях і прагненнях».

Людська діяльність: Трактат з економічної теорії[ред.]

  • «Теорію каталактики необхідно вибудувати на твердому фундаменті загальної теорії людської діяльності - праксеології.»
  • «Трансформацію учення, яке започаткували економісти класичної школи, була завершена тільки сучасною суб'єктивною економічною теорією, яка перетворила теорію ринкових цін у загальну теорію людського вибору.»
  • «Вивчення власне економічних проблем не може не починатися з дослідження акту вибору; економічна теорія стала частиною, й яка на сьогоднішній день є найбільш розробленою, більш універсальної науки праксеології.»
  • «Саме ідеї класичних економістів ліквідували перешкоди, які створювалися столітніми законами, звичаями та упередженнями відносно технологічних покращень й звільнили геній реформаторів і новаторів від гамівних сорочок гільдій, опіки уряду та різноманітного суспільного тиску. Саме вони знизили престиж завойовників і експроприаторів й продемонстрували користь ділової активності для суспільства. Жодний з сучасних визначних винаходів не можливо б було використати, якби ментальність докапіталістичнї епохи не була б до основини зруйнована економістами. Те, що зазвичай називають промисловою революцією, є продуктом ідеологічної революції, спричиненою вченнями економістів. Економісти розірвали старі кайдани: що є нечесним і несправедливим здолати конкурента, виробляючи товари дешевше і якісніше; не можна відмовлятися від традиційних способів виробництва; машини - зло, тому, що спричинюють безробіття; однією із задач цивільного уряду є не допускати збагачення здібних бізнесменів і захищати менш здібних від конкуренції більш здібних; обмеження свободи підприємців за допомогою державного стримування або примусу зі сторони інших громадських сил є засобом для забезпечення добробуту нації. Британська політична економія і французька фізіократія були локомотивами сучасного капіталізму. Саме вони зробили можливим розвиток прикладних природничих наук на благо широких мас.»

Див. також[ред.]