Прізвище

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Прі́звище — частина власної назви особи, її повного імені.

Цитати[ред.]

  •  

Уля Розсохина: Слухай, Ринко! Невже і прізвище в загсі міняють?
Рина Мазайло: А ти думала де? Тільки в загсі! Прізвище, ім'я, по батькові, все життя тепер можна змінити тільки в загсі, розумієш?[1]Микола Куліш «Мина Мазайло» (перша дія, 2).

  •  

Микита Губа: Ми, члени КСМУ, обговоривши питання про прізвище взагалі, принципово подаємо таку пропозицію: ми переконані, що за повного соціалізму поміж вільних безкласових людей поведуться зовсім інші, нові прізвища. Можливо, що й не буде окремих прізвищ.
Дядько Тарас: А як?..
Микита Губа: А просто так, що кожний член великої всесвітньої трудової комуни замість прізвища матиме свого нумера, і все. Наприклад, товариш нумер 35—51. Це визначатиме, що у всесвітньому статистичному реєстрі його вписано буде 35—51-м, що нумер його трудової книжки, особистого телефону, аеромотора, кімнати і навіть зубщітки буде 35—51. Отже, ми, Іван Тертика і Микита Губа, принципово за всесвітню нумерну систему.[2]Микола Куліш «Мина Мазайло» (третя дія, 7).

Примітки[ред.]

  1. Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 87. — ISBN 5-308-00654-7
  2. Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 146-147. — ISBN 5-308-00654-7