Кака́ (порт. Kaká, справжнє ім'я: Рікарду Ізексон дус Сантус Лейте, нар. 1982) — бразильський футболіст. Володар «Золотого м'яча» 2007 — нагороди для найкращого футболіста світу.
Без Бога я не можу нічого — я дійсно вірю, що без Нього ми нічого не варті… Свій дар і здібності до гри у футбол я отримав від Бога… Щодня я намагаюсь удосконалюватися — це також його дарунок, — саме тому Бог потрібен мені щодня![1]
Я дуже не задоволений своєю грою. Я не можу знайти мою гру через багатьох причин: по-перше я ще адаптуюся до нового місця проживання, а найголовнішою причиною вважаю постійні травми, які продовжують мені докучати.[2]
Я не мав наміру залишати «Мілан», але економічна ситуація змусила мене це зробити. Це дійсно була гарна пропозиція для мого клубу, яку він не міг відкинути.[2]
Кожен власник Кубка чемпіонів неодмінно стає частиною світової футбольної історії. Радість від перемоги в такому престижному турнірі важко описати словами, то були суцільні емоції.[2]
Я довіряю чуттю нашого головного тренера. Раз він щось сказав, значить, так воно і є.[2]
Для мене, як я повторюю щоразу, сім'я — це святе.[2]
Я непогано себе почуваю в ролі суперзірки світового футболу. Думаю, що своєю роботою і своїм ставленням до справи я створив те, що маю.[2]
Мій головний секрет полягає в роботі над собою і працьовитості, тому що одного таланту для успіху мало. Відчуваю гордість за те, чого зміг домогтися, але одночасно і чималу відповідальність за те, що роблю.[2]
Мені подобається не тільки самому грати в естетичний футбол, а й спостерігати за ним з боку.[2]
Я працював з Берлусконі шість років, і він дуже важливий для мене. Він купив мене з «Сан-Паулу», коли я був ще хлопчиськом, і допоміг подорослішати. А Флорентіно Перес допомагає мені розвиватися далі.[2]
Я завжди вважаю, що арбітри не стануть навмисне знищувати будь-яку команду.[2]
Прізвисько «Кака» придумав мені брат, коли я був ще маленьким. Дома дружина мене кличе «улюбленим». У Бразилії мене звуть Кака, в Італії — Рікі або Рікардо.[2]
Тільки люди, які поруч зі мною день у день, прекрасно знають, хто я насправді.[2]
Я молодий, але віддаю перевагу спокійному способу життя. У мене є дружина і син, тому я не належу до любителів дискотек.[2]
Пожертви — це заповідь, частина Біблії. Те, що я маю, це дар Бога, а не тільки моя заслуга, тому свого часу я повинен допомагати іншим людям справою або грошима.[2]
Кожен день я молюся разом з сином, дружиною, друзями. Це невід'ємна частина мого життя.[2]
Мені не подобається богохульство на ігровому майданчику. Але лайка — звична справа в такій темпераментній грі як футбол.[2]
Моя мати була знайома з матір'ю моєї дружини, а ми познайомилися, коли їй було 14 років, а мені 19.[2]
Мені подобаються вирішальні матчі, в яких на карту поставлено все.[2]
Роналду — великий футболіст і дотепна людина. Ми друзі, і розмовляємо про все на світі.[2]
Грати на Чемпіонаті Світу — ні з чим незрівнянне задоволення. Ти представляєш свою країну, а в Бразилії збірну підтримують дуже гаряче.[2]
Я не взяв номер «5» не тому, що це номер Зідана, а тому що «п'ятірка» для бразильців — це номер гравця, орієнтованого на оборону, як і в Аргентині.[2]
Мені було дуже приємно бачити вболівальників, які стали проти мого відходу з «Мілана», вони стояли біля воріт мого будинку, благаючи мене не їхати. Я випробував багато емоцій в ті дні, але я розумів, що потрібно бути рішучим.[2]
Я завжди хотів грати в нападі, там я і грав на початку кар'єри. Але тренер перемістив мене в центр поля, через проблеми з фізикою: тоді я і став грати на тій позиції, на якій граю досі.[2]
Мої батьки дуже допомогли мені. Вони завжди говорили: «Роби те, що повинен. Ти прийдеш через багато труднощів, і якщо ти хочеш грати в футбол, ти повинен долати їх, інакше у тебе будуть виникати ті ж труднощі».[2]
Якби я не грав в футбол, то зайнявся б справою мого батька. Став би інженером.[2]
Батько — мій найкращий радник. Все що я роблю, роблю тільки дізнавшись його думку і попросивши ради.[2]
Мої батьки виховували мене на Біблії. Для мене Ісус — фундамент мого життя. Це частина мого повсякденного життя.[2]
Я людина, яка живе для того, щоб грати в футбол. Професійний футболіст повинен бути ним кожен день в році, а не тільки тоді, коли виходить на поле, щоб грати.[2]
Перед матчами я завжди говорю з Богом, і це становить обов'язкову частину того, що я роблю перед усіма матчами, в яких граю.[2]
Якщо «Реал» вирішив заплатити такі гроші за нас, то тому, що ми цього варті, чи не так? Тому що ми довели це в останні роки футболом, який показуємо.[2]
Я готовий поміняти свій «Золотий М'яч» на будь-який успіх з «Реалом». Це відчуття, коли тебе обіймає товариш по команді в разі перемоги, тобі не замінить нічого.[2]
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
