Сте́нлі Ме́тьюз (1 лютого 1915, Генлі, Англія — 23 лютого 2000, Сток-он-Трент, Англія) — англійський футболіст. Перший володар «Золотого м'яча». Завершив кар'єру професіонального футболіста в 50 років.
Коли ми зустрілись з Яшиним в Лондоні, він подарував мені в день мого п'ятдесятиріччя тульський самовар, який стоїть тепер в гостинній мого дому на самому видному місці, нагадуючи про найбільш святі цінності нашого життя. Самовар випромінює тепло спогадів. Я знову бачу заповнений повністю стадіон, бачу лють атак, бачу Яшина у воротах. І тоді я думаю, що прожив життя не даремно. Я впевнений в безсмертя футболу — найпрекраснішої гри на землі[1].
Мій батько дуже уважно стежив за моєю фізичною підготовкою. Саме він прищепив мені звичку до регулярних тренувань[2].
Я міг постійно возитися з м'ячем, навіть в темряві під вуличним ліхтарем. — Про своє дитинство[2].
Як тільки захисник бив мене по ногах, я вже знав, що він мене боїться[2].
Я мав бажання грати якомога довше, тому що був закоханий у футбол і сповнений ентузіазму[2].
Ви не можете просто сказати «зірковим» футболістам, як їм грати і що робити на полі. Треба вміти використовувати їх сильні якості, дозволяючи розкритися по-справжньому[2].
У своєму житті я зробив одну велику помилку — завершив кар'єру занадто рано. Гадаю, я міг би пограти ще пару років[2].
Він був моїм героєм. Він до цих пір мій герой. Ні один інший футболіст не доставляв мені стільки ж задоволення своєю грою; його незрівнянна техніка, витончена гнучкість, невловимість привида. В кожному матчі на полі була фігура, якій хотілось щиросердно співчувати — це був захисник, що змушений грати проти нього. На протязі 15 років люди йшли на стадіон, щоб, як вони припускали, побачити цього генія «в останній раз». Але він грав і грав, і було непросто повірити, коли день прощання дійсно настав[1].
Коли зліва летить «ядро», що посилається Фінні, я йду на м'яч зі спотвореним від жаху обличчям, з закритими від страху очима. Але коли справа подає Метьюз, я приймаю його подачу з посмішкою подяки: він намагався, щоб шнурівка м'яча не торкнулася лиця. І це завжди йому вдавалося[3].
.jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
