Перейти до вмісту

Герд Мюллер

Матеріал з Вікіцитат
Ґерд Мюллер
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ґерд Мю́ллер (нім. Gerd Müller, нар. 1945) — німецький футболіст. Колишній нападник «Баварії» (Мюнхен) і збірної Німеччини. Найрезультативніший бомбардир в історії бундесліги, «Баварії» та збірної Німеччини. Чемпіон Європи 1972, чемпіон світу 1974.

Цитати

[ред.]
  •  

Мені байдуже, як саме м'яч залітає у ворота.

 

Mir war's Wurscht, wie der Ball ins Tor geht. [1]

  •  

Якщо ти подумаєш, то вже запізно. — про швидкість прийняття рішень на полі

 

Wenn´s denkst, ist eh' zu spät. [2]

  •  

Я зараз забивав би набагато більше. Проти захисників, вихованих на зональному захисті, грати набагато легше, ніж раніше. Швидкості зросли? То це для тих, хто бігає від штрафного до штрафного майданчика. А всередині штрафного майданчика швидкість бігу не головне. Тут мить вирішує все. А ця мить завжди була моєю…[1]

Про Мюллера

[ред.]
  •  

Ґерд перший приходить на тренування та останній іде.

 

Der Gerd ist der erste, der zum Training kommt, und der letzte, der wieder geht. [3]

  — Удо Латтек, тренер «Баварії» 1970-1975 років
  •  

Випустили би ми на поле двох воротарів, однаково б не допомогло. Цей Мюллер…[2]

  — тренер Юпп Дервалль
  •  

Без м'ячів Мюллера ми би й досі сиділи в халупі на Зебенерштрассе. — на Зебенерштрасе розташована тренувальна база «Баварії»

 

Ohne die Tore von Gerd Müller würden wir hier heute immer noch in dem Holzhäusl an der Säbener Straße sitzen. [4]

  Франц Бекенбауер
  •  

Його зона гри — штрафний майданчик противника. За його межами Мюллер був безпечний для воріт суперника, як ягня.[3]

  Франц Бекенбауер
  •  

Бігати він і не збирався — ходив, робив ривки максимум на кілька метрів, стояв. Він перетворювався, коли до нього потрапляв м'яч… Крізь нього немов пропускали електричний струм, до нього неможливо було доторкнутися, захисник отримував заряд і відлітав.[4]

  Зепп Маєр
  •  

Він усе робив швидше від захисника. Усі невдовзі зрозуміли, що єдина протиотрута проти Мюллера — це не дати йому прийняти м'яча, інакше удар по воротах неминучий. Зосталась дрібниця — визначити момент, коли потрібно завадити. Ось тут і ловили облизня будь-які зубри, не тільки наші. Він випереджав їх на мить і бив по м'ячу з будь-якої ситуації — стоячи, сидячи на землі, у стрибку головою і в стрибку ногами, та він копав м'яч кожною частиною тіла.[5]

  — захисник «Баварії» Ґеорґ Шварценберґ
  •  

Пеле, Кройф і інші зірки викликали бажання наслідувати їх, і це йшло на користь футболу… Але Мюллер… Він — сам по собі, грав по-своєму, у свій власний, унікально результативний футбол, був винятком і ні для кого не міг бути прикладом. Скажімо, якби я, повернувшись із чемпіонату світу, у друці заявив, що «треба виховувати мюллерів» — це було б нездійсненною нісенітницею.

 

Пеле, Круифф и другие звёзды вызывали желание подражать, и это шло футболу на пользу… Но Мюллер… Он — сам по себе, играл по-своему, в свой собственный, уникально результативный футбол, был исключением и ни для кого не мог служить примером. Скажем, если бы я, вернувшись с чемпионата мира, печатно заявил, «нужно воспитывать мюллеров» — это было бы несбыточной нелепицей.[6]

  — Лев Філатов, радянський спортивний журналіст

Примітки

[ред.]
  1. «Футбол. Специальное приложение» № 11 (14), ноябрь 2008 г. — С. 14
  2. «Футбол. Специальное приложение» № 11 (14), ноябрь 2008 г. — С. 6
  3. «Футбол. Специальное приложение» № 11 (14), ноябрь 2008 г. — С. 5
  4. «Футбол. Специальное приложение» № 11 (14), ноябрь 2008 г. — С. 5
  5. «Футбол. Специальное приложение» № 11 (14), ноябрь 2008 г. — С. 5
  6. «Футбол. Специальное приложение» № 11 (14), ноябрь 2008 г. — С. 3