Шарлотта Бронте
| Шарлотта Бронте | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Шарло́тта Бро́нте (англ. Charlotte Brontë; 1816–1855) — англійська поетеса і романістка.
Цитати[ред.]
Бездіяльність монарха розвиває здібності прем'єр-міністра. |
Чоловікам, та й жінкам теж, потрібен обман; якщо вони не стикаються з ним, вони самі його створюють. |
Так уже влаштоване життя, що нічого в ньому заздалегідь не передбачиш. |
Поважай себе настільки, щоб не віддавати всі сили душі і серця тому, кому вони не потрібні. |
Я намагаюся не дивитися вперед чи назад, а намагаюся дивитися вгору. |
|||||
Бути разом означає для нас почуватися так само невимушено, як і на самоті, і так само весело, як і у товаристві. |
|||||
It is in vain to say human beings ought to be satisfied with tranquility: they must have action; and they will make it if they cannot find it | |||||
Я не хотіла його любити: читач знає, з яким болем я викорінювала в своїй душі перші парості цього кохання. Та досить було мені подивитися на нього, як вони знову проросли й буйно зазеленіли! Не глянувши й оком на мене, він змушував любити себе[3] — «Джейн Ейр» |
|||||
I had not intended to love him; the reader knows I had wrought hard to extirpate from my soul the germs of love there detected; and now, at the first renewed view of him, they spontaneously arrived, green and strong! He made me love him without looking at me |
Про Шарлотту Бронте[ред.]
Брюссель – один із надважливих етапів життя письменниці. Зрештою, він став основою не тільки останнього «Вільєтту», а й першого «Учителя», саме про нього Бронте захотіла писати в першій великій прозі. Два роки у Брюсселі – єдині, які Шарлотта провела окремо від родини. А ще цей час зветься Константен Еґер – тамтешній її вчитель французької. Одружений із директоркою школи. Шарлотті двадцять шість років, і вона єдиний раз у житті шалено закохана[4]. — З есею «Шарлотта Бронте»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Вірджинія Вулф казала, що «Вільєтт» можна звести до трьох повідомлень: «Я люблю. Я ненавиджу. Я страждаю». […] «Вільєтт» – єдина проза, яку Бронте писала в повній самотності: сестри вже померли, майбутній чоловік іще не вийшов з тіні[5]. — З есею «Шарлотта Бронте» |
|||||
| — Ганна Улюра |
В одному з листів під час роботи над «Вільєттом» Шарлотта писала, що потребує одиночної камери, звідки вийде або з готовим твором, або попрощавшись із літературою. В цей час вона вже втратила всіх близьких, окрім батька. Вона веде одноманітне життя в глухій провінції одинадцять місяців на рік і один місяць живе в Лондоні, де на неї чекає гучна слава автора «Джейн Ейр». Це виснажує її. Але вона досі мріє про усамітнення – існуючи майже в повній ізоляції[5]. — З есею «Шарлотта Бронте» |
|||||
| — Ганна Улюра |
За згадкою першої біографки Бронте, Шарлотта мала чотири пропозиції заміжжя й пристала тільки на останню. Вийшла за вікарія з батькової парафії, який вісім років здобував її увагу. І цьому чоловіку вона теж не відразу дала згоду, а за дев’ять місяців після весілля померла, будучи вагітною. Померла, здається, від зневоднення й голоду, бо фізично не могла їсти через сильний токсикоз. Після заміжжя нібито більше не писала, чернетку останнього незакінченого роману датують часом заручин[5]. — З есею «Шарлотта Бронте» |
|||||
| — Ганна Улюра |
У Джейн Ейр мало є від Шарлотти Бронте. Хіба що недооприявлена жіночність, тиха некрасивість, уміння роками мовчати, попри живу вдачу. Не там шукати автопортретів треба. І пам’ятайте, що Бронте постулювала тезу «уява на службі у правди життя»; її історії – про безпосередньо пережитий емоційний досвід, навіть якщо це не її історії[4]. — З есею «Шарлотта Бронте» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Шарлотті в міфі про сестер Бронте випав не містицизм (це пішло до Емілі), не невинна віра (це – Енн), а релігійна стійкість. Її Люсі з Полем надовго розстаються, бо всі навколо певні: шлюб католика й протестантки неможливий. Поль їде на три роки в Вест-Індію, а Люсі відкриває свою школу. І скаже, що ті три роки – її найщасливіші, вони гартували наміри. Хоча Риму вірити все ж не треба, повторює[6]. — З есею «Шарлотта Бронте» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Якщо ми шукатимемо в її творах психологічно достовірних фактів, знайдемо там саме таке сполучення «ненавиджу» і «самотність». І це, між іншим, про авторку, приречену до скону словесності виступати на чолі найвідомішої літературної групи – першу з сестер Бронте[5]. — З есею «Шарлотта Бронте» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Примітки[ред.]
- ↑ як процитовано у книзі Elizabeth Gaskell. The Life of Charlotte Bronte. Запис датовано 15 січня 1849
- ↑ Charlotte Brontë. Jane Eyre. — Nicholson & Sons, 1900.
- ↑ а б Шарлотта Бронте. «Джейн Ейр». Переклав з англійської Петро Соколовський
- ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 99
- ↑ а б в г Ніч на Венері, 2020, с. 101
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 100
Джерела[ред.]
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5
- «Самые остроумные афоризмы и цитаты. Великие женщины истории»: АСТ, Астрель; Москва; 2012
| |||||||||||||
