Тренос

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Тренос (грец. Θρηνος — плач єдиної святої Вселенської Апостольської Східної Церкви з поясненням догматів віри) — твір Мелетія Смотрицького написаний польською мовою, надрукований 1610 року. Присвячений магнату Михайлу Вишневецькому.

Цитати з «Треносу»[1][ред.]

  •  

Чого має очікувати для себе той, котрий вигострив язика свого, як бритву, отруту гадючу на цнотливих виливаючи[2]?

  •  

Сумління чисте, невинність їхня, з правдою злучена, доброї їм надії надає[2].

  •  

Хіба коли правда оголошувала себе фальшем і брехнею? Швидше, справді, вогонь із водою і темрява із світлом, аніж ті дві протилежні речі поєднатися можуть[2].

  •  

Перед тим гарна і багата, тепер — зогиджена й убога[2].

  •  

Діток родила і виховала — а вони мене виреклися і стали самі упадком[2].

  •  

Таких я в теперішніх часах потребую синів, котрі б, не оглядаючись нітрохи на особи, ганьбили б Бога огудників і, звернувши поважне лице своє до рідної братії, сміливо карали їх за непорядне життя[2].

  •  

Не подобає нам бути тільки іменем пастирями, а в речі самій — хижаками, провадячи самим лихе життя і дозволяючи непорядно жити тим, що нам доручені[3].

  •  

А що чините таємно, не кажіть: «Хто ж нас бачить?» — бо Отець наш небесний все бачить і все, що хоче, зробить[3].

  •  

Краще заправду було б їм не родитись, ніж, народившись, вічну погибіль у спадщину дістати[3].

  •  

О нещасливе стадо! Чи може бути пастирем і вчителем той, котрий сам ніколи не вчився[3]?

  •  

Горе і вам, що продаєте, і вам, що купуєте дар Святого Духа! Срібло ваше буде вам на згубу[3].

  •  

Проклят усякий, хто відкриває на ганьбу наготу матері своєї[3]!

  •  

Вгамуйте сердечні зітхання конаючої матері вашої, утріть заплакані очі родительки своєї, аби ненароком криваві її сльози на вас не впали. Глядіть, щоб плач матері вашої не погубив вас[3].

  •  

Синівською безбожністю є до батьків непоштивість. А материнське прокляття синам є погибеллю. Розсудливий син враз, мудре слово почувши, похваляє його і сприймає[3].

  •  

Якщо ви од вітця вашого і од матері вашої відступились, то і від вас усі відступляться і на вічне забуття в непам’ять вас увергнуть[3].

  •  

Не прикладай гріха до гріха, але добром добро спомагайте[3].

  •  

Візьмуся за науку охочіш, ніж за срібло. Шануй мудрість, а не золото[3].

  •  

Очисти серце, щоб прийняти мудрість, котра у підступну душу не входить[4].

  •  

Одкрийте сердечні очі ваші і пізнайте самих себе, пізнайте родителя й родительку ваших, усвідомте, в чиїм і якім домі ви народилися[4].

  •  

О ганьбо! За всі інші зганьблення гірша! Славу, без якої життя людське не життя, в неславу обернену бачити і мовчати[4]?

Примітки[ред.]

  1. плач на смерть
  2. а б в г д е Мудрість, 2019, с. 149
  3. а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 150
  4. а б в Мудрість, 2019, с. 151

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7