Мелетій Смотрицький (світське ім'я: Максим Герасимович; 1577—1633) — письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор книги «Граматика слов'янськая» (Ґраматіка словенская, 1619), що систематизувала церковнослов'янську мову, і де було вперше введено букву ґ.
Чого має очікувати для себе той, котрий вигострив язика свого, як бритву, отруту гадючу на цнотливих виливаючи[2]?
Сумління чисте, невинність їхня, з правдою злучена, доброї їм надії надає[2].
Хіба коли правда оголошувала себе фальшем і брехнею? Швидше, справді, вогонь із водою і темрява із світлом, аніж ті дві протилежні речі поєднатися можуть[2].
Перед тим гарна і багата, тепер — зогиджена й убога[2].
Діток родила і виховала — а вони мене виреклися і стали самі упадком[2].
Таких я в теперішніх часах потребую синів, котрі б, не оглядаючись нітрохи на особи, ганьбили б Бога огудників і, звернувши поважне лице своє до рідної братії, сміливо карали їх за непорядне життя[2].
Не подобає нам бути тільки іменем пастирями, а в речі самій — хижаками, провадячи самим лихе життя і дозволяючи непорядно жити тим, що нам доручені[3].
А що чините таємно, не кажіть: «Хто ж нас бачить?» — бо Отець наш небесний все бачить і все, що хоче, зробить[3].
Краще заправду було б їм не родитись, ніж, народившись, вічну погибіль у спадщину дістати[3].
О нещасливе стадо! Чи може бути пастирем і вчителем той, котрий сам ніколи не вчився[3]?
Горе і вам, що продаєте, і вам, що купуєте дар Святого Духа! Срібло ваше буде вам на згубу[3].
Проклят усякий, хто відкриває на ганьбу наготу матері своєї[3]!
Вгамуйте сердечні зітхання конаючої матері вашої, утріть заплакані очі родительки своєї, аби ненароком криваві її сльози на вас не впали. Глядіть, щоб плач матері вашої не погубив вас[3].
Синівською безбожністю є до батьків непоштивість. А материнське прокляття синам є погибеллю. Розсудливий син враз, мудре слово почувши, похваляє його і сприймає[3].
Якщо ви од вітця вашого і од матері вашої відступились, то і від вас усі відступляться і на вічне забуття в непам’ять вас увергнуть[3].
Не прикладай гріха до гріха, але добром добро спомагайте[3].
Візьмуся за науку охочіш, ніж за срібло. Шануй мудрість, а не золото[3].
Очисти серце, щоб прийняти мудрість, котра у підступну душу не входить[4].
Одкрийте сердечні очі ваші і пізнайте самих себе, пізнайте родителя й родительку ваших, усвідомте, в чиїм і якім домі ви народилися[4].
О ганьбо! За всі інші зганьблення гірша! Славу, без якої життя людське не життя, в неславу обернену бачити і мовчати[4]?
Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
