Антонович Володимир Боніфатійович
| Володимир Антонович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Антоно́вич Володи́мир Боніфа́тійович (6 [18] січня 1834, Махнівка Махнівського повіту Київської губернії — 8 [21] березня 1908, Київ) — український історик, археолог, етнограф, археограф; статський радник, доктор наук, професор Київського університету (з 1878), член-кореспондент Російської АН (з 1901); співорганізатор Київської громади, член Київського товариства старожитностей і мистецтв.
Цитати[ред.]
Нам здавалося, що ми зуміємо поволі навернути ґміну на українство. Але довелося тієї думки зректися. З одного боку, ворожнеча з шляхтою ставила нас дуже в трудну позицію, з другого боку, з року 1860-го почала серед польського суспільства розвиватися конспірація, що приготовляла повстання. Було очевидно, що культурний напрямок, який ми розвивали, не вдержить більшості і так чи інакше може заплутати нас в інсурекційну справу. Зібравшись тісним гуртком, ми поклали стати на ясну точку. Всім товаришам свого гуртка запропонували вибрати одно з двох : або зоставатися далі при своїй роботі, і в такім разі виписатись із ґміни і заснувати свою справді-таки українську громаду, або — кому трудно зробити цей рішучий крок — зоставатись у ґміні і розірвати з нами зв'язки… — З місячника «Украинська жизнь» 1913 року |
Цитати про Володимира Антоновича[ред.]
За часів Антоновича — це була Київська громада. У 1880—1890-ті вона перетворилася на аполітичну Стару громаду під керівництвом Володимира Науменка. Потім вона намагалася опонувати новітньому українському національно-визвольному рухові. |
|||||
| — Ігор Гирич |
Крім наукової роботи, він був ідеологом Київської громади, належав до другої генерації будителів України. В його час довкола Комісії розбудовується загальноукраїнська школа істориків. Учні Антоновича працювали у всіх підросійських університетах України[1]. |
|||||
| — Ігор Гирич |
Комісію заснували як імперську структуру. Але за часів редакторства Антоновича вона стала виразно українською: провадила думку про окремий від російського історичний процес і безперервну тисячолітню українську історію на наших землях. Так трапляється, що установу творять не накази згори, а люди. До прикладу, завдяки Костомарову Петербурзька археографічна комісія видала більше десятка цінних томів з історії України[1]. |
|||||
| — Ігор Гирич |
Примітки[ред.]
