Чикаленко Євген Харламович

Чикаленко Євген Харламович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Харла́мпійович Чикале́нко (9 (21) грудня 1861, Перешори, Україна — 20 червня 1929, Подєбради, Чехословаччина або Прага, Чехословаччина) — визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист. Один з ініціаторів скликання Центральної Ради.

Цитати

сЛегко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені.}}

Колись Україна таки буде самостійною. Не пропадуть дурно отсих майже два роки самостійного існування, не пропаде марно ота кров, яку проливають тепер українці, не минеться безслідно оте обдирання народу московськими большевиками; свідомість національна серед українського народу за цих два роки зросла безмірно більше, ніж за останніх 200 років, і тепер вже ніякі заходи наших сусідів-ворогів не зможуть викреслити, витерти з життя нашого народу отої свідомости.

Українським монархом не може бути ні Скоропадський, ні Петлюра, ні хтось інший свій, бо на свойому ми, зі своєї недисциплінованості, не об'єднаємося, неомиримося, а знову тільки якийсь варяг, як в старовину; якийсь чужоземний королевич, що матиме за собою піддержку якоїсь держави, прийде зі своєю гвардією, привезе своїх, а не московських фахівців, чи спеців, і поведе політику понадклясову, понадпартійну і зорганізує державу з неграмотних хліборобів, як це зробили в наші часи чужоземні королевичі в Греції, Румунії, Болгарії.

Петлюра, безумовно талановита і недурна людина, був нікчемним військовим міністром, бо нічого не тямив в військових справах і ніякого організаторського хисту не мав; не дурно сатиричні журнальчики висміювали його, називаючи «балериною» та малюючи його в жіночих панталонах на дитячому дерев'яному конику.

Польський народ відродився націо­нально, а тепер і політично, найбільше дякуючи культурній праці інтелігенції. — 5 червня 1919 року

Чорт його знає, що й робити? Одно можна сказати, що я й завжди кажу: «а ти, Марку, грай!» Євген Чикаленко. Щоденник (1907–1917). Львів, 1931.С.64.

Безгрішшя найбільше псує мені настрій, бо без грошей як без рук Євген Чикаленко. Щоденник (1907–1917). Львів, 1931.С.66.

Побіда Росії принесе нам ще більший гніт, а розгром її послужить до нашого визволення Євген Чикаленко. Щоденник (1907–1917). Львів, 1931. С. 449.

Німці нам не страшні: кацапи страшніші, але не через те, що вони нас обрусять: коли не обрусили нас за 250 років, то не зможуть обрусити й далі. Вони страшні нам своєб некультурністю: під московським пануванням наш народ не розвинувся, а понизився культурно, навіть став менш грамотним Євген Чикаленко. Щоденник (1907–1917). Львів, 1931. С. 485-486.

Такі славні на весь світ російська література, наука, музика, малярство, що імпонують усім, витворилися не самою великоруською інтелігенцією, а збірною, по припису … бюрократії… на гроші народу, який нічого спільного з тою культурною не має. Євген Чикаленко. Щоденник (1907–1917). Львів, 1931. С. 486-487.

… ніякими заборонами, утисками та драконовими законами не можна переробити українців на великоросів і витравити природжену любов до свого рідного.. Євген Чикаленко. Щоденник (1907–1917). Львів, 1931. С. 442.

…великороси, навіть найпрогресивніші не можуть примиритись з тим, що українці будуть жити самостійним життям… Євген Чикаленко. Щоденник (1918-1919). К.: Темпора, 2011. С. 127.

…краще бути навіть рабом німецьким, ніж товаришем російським… Євген Чикаленко. Щоденник (1918-1919). К.: Темпора, 2011. С.129.

…коли українці знов попадуть в становище “братів” до великоросів, то народ український надовго зостанеться темним, несвідомим своєї національності, з прикметами парія, тобто п'яниці, злодія та матерщинника… Євген Чикаленко. Щоденник (1918-1919). К.: Темпора, 2011. С.130.

…народ наш, дякуючи своєму географічному положенню та своїй багатій землі, довго ще буде вабити ненаситних сусідів, і вони будуть його розшарпувати на шматки… Чикаленко Євген. Щоденник 1919‒1920. Київ; Нью-Йорк: Вид-во ім. Олени Теліги, 2005. С.228.