Старицький Михайло Петрович

Старицький Михайло Петрович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло Петро́вич Стари́цький (1840—1904) — український поет, драматург, прозаїк; театральний і культурний діяч. Автор історичної повісті «Останні орли».

Цитати

• Живеш в Україні, то знай її мову!

(слова Михайла до Бєлохвостова у п'єсі "Не судилось")

• Для неука дуже легкий спосіб зрікатись: не бачив Америки — значить, нема, не чув про Канта — значить, вигадали!

(слова Михайла до Бєлохвостова у п'єсі "Не судилось")

• Ми всіх пригорнули б до серця охоче,

Якби нам хоч трохи свободи!

• Спізнаймося самі, вважаймо на брата, —

Тоді нас ніхто не здолає.

• Співай, ридай і будь готовий

Замість лаврового терновий

Вінець узяти на чоло.

• Але що смерть?.. Хвилинна страта,

А далі — слава голосна…

• Кати на знущання скували

Залізом тяжким наше тіло…

Душі ж їм і дум не скувати…

• Життя несе непереможну стать,

Воно і нам колись осушить сльози.

Вставайте, браття,

Та, повні спільного завзяття,

Поставим правді вівтарі!

• Поки живий, — мерщій несіть

Сліпому світиво просвіти,

І в серце, смертію повите,

Живу надію закропіть!

("До молоді")

• На прю ж! До смерті, до загину —

Немає викруту, нема!

• Угору стяг! Хай кат шаліє,

Хай стисне нас, але на мить,

Бо іскру ту святу, що тліє,

Несила ворогу згасить.

• ...а ви любіть

Свою окрадену родину, —

Й за неї сили до загину

І навіть душу положіть!

("До молоді")

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
• УкрЛіб. Бібліотека Української Літератури