Ради шукаєш у духів, забудь, отже, Бога в ту хвилю, Небо і пекло єднать разом не можна ніяк.
Бо коли Бог допоможе, то сила пекельна відмовить,
А кому біс допоміг, Бог одмовляє тому[1].
Один повідав добре: «Чинити зло учать
Нероби цілковиті, живіт тільки тучать».
Бридке бува лінивство і порожнювання,
Без праці і турботи нема виховання[2].
Із молоду звикай тож в малому постати,
Кохайсь у добрій славі, щоб міг ціло матись.
Із дітьми, що поштиві, веди товариство,
В злій зграї не надійся на добреє дійство[2].
Зле виховані діти, хлоп’ята зухвалі,
Підпал це для нецноти, до злого посталість[2].
Запалисті костирі[3], п’яниці ледачі,
Розтратники, лінивці і трутні жебрачі,
Навчайтеся убозтво терпіти належно,
Шануйте добру славу, як скарб, завше стежно[2].
Працюй і стережися ти порожнювання,
Чини поважні речі, знехай блазнювання.
Зважай на закон Божий, на страх щодо нього
І стережи убозтво, не прагни людського[2].
Скажу: як буде раз хто плутяга брехливий,
Не стане той ніколи господар горливий,
Як бавитимеш франтом своїм-бо налогом
Корчемним, рілля буде лежати облогом[2].
Ті жебраки неслушно (дужі хоч, здорові)
Хитрують каптурами, люд зманить готові.
Ховається костиря, злодій в бридкій шаті
Ховається і дідом юний вміє стати[4].
Немало є обпилих жебраків, шалених,
Хоча й уломних, хворих і роспустоємних.
Заздросних і сварливих, загнійних каліків.
Убивців, ломибоків і негідних смиків[5][4].
Рятуйтеся ви разом, згода малі речі
Примножить, а незгода речі псує й ґречні[4].
Від правди — право, також правдивість у назві.
Обох підґрунтя — правда, глава є наразі[4].
Кумир є право, шнуром стає справедливість.
Що витягнутий рівно — така особливість[4].
Як дерево без шнура, буває, зростає
Пряме, під шнур неначе, то й гарне буває.
Свята тож справедливість стає отак само —
Без писаного права на лотра йде прямо[4].
Святу висвітлюй правду, хто ж правду стирає,
Шахраїть поміж люду, той Бога не знає[4].
Від мертвого не вельми п’яни́ця різниться.
Адже стає небачний, без розуму, ниций[4].
Що п’яний несвідомий, філософ вважає.
Йому навспак мозківню хтось перевертає[4].
Людина-бо людині бува замість Бога,
Бува ж — за вовка стане» за ворога злого[6].
Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7