Перейти до вмісту

Музичний інструмент

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

Музи́чний інструме́нт — інструмент, призначений для виконання музики. Будь-який інструмент, що здатний відтворювати звуки за певних умов і в певних музичних традиціях може бути використаним, як музичний. Наука, яка вивчає історію, культурні традиції та технічні особливості музичних інструментів, називається інструментознавством.

Цитати[ред.]

  •  

Всі музичні інструменти поділяються на ударні, духові й струнні. Вважають, що першими з’явилися ударні. Одним з найдавніших є бубон. Його використовують у музичних гуртах, що грають традиційну музику без обробок. Бубен зображений на аверсі срібної 20-гривневої монети «Щедрик». В центрі різдвяної зірки – гурт колядників, один з яких зображений з бубном[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська, старший науковий співробітник відділу охорони історико-культурної спадщини, археології та нумізматики
  •  

Найпопулярнішим українським духовим інструментом і водночас найбільш доступним є сопілка. Вона вважається одним з перших музичних інструментів, винайдених людством. З давніх-давен сопілка була супутником пастухів, входила до складу троїстих музик та весільних музикантів. Сучасна сопілка має великі технічні можливості і використовується як професійний академічний музичний інструмент. Її зображення знаходимо на реверсі двох срібних 20-гривневих монет НБУ: «Лісова пісня» (за твором Лесі Українки) та «Сад божественних пісень» (до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди)[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська
  •  

Унікальним українським інструментом, який за формою нагадує дерев’яну трубу довжиною від 2,5 до 8 метрів, є трембіта. Завдячуючи своїм розмірам, вона занесена до Книги рекордів Гіннеса. Це про неї говорять: «мертвого підійме». Найчастіше це є музичний інструмент українських карпатських гір. Звук трембіти чути на десятки кілометрів, тому вона часто слугувала ще й засобом зв’язку і передачі інформації, особливо серед вівчарів. Більше року витрачав майстер на виготовлення трембіти. Вага її, залежно від довжини, сягала від 1,5 кг. Музикант, який грає на трембіті, зображений на аверсі 5-гривневої монети «75 років Чернівецькій області»[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська
  •  

Давній музичний інструмент, який відомий ще з часів Київської Русі, – ріг, видавав неголосний, але дуже пронизливий звук. Його добре чути у горах на великі відстані, тому часто ним користувалися вівчарі на Гуцульщині, а також використовували як ритуальний інструмент для святкування коляди. Зображення рога зустрічаємо на аверсі 5-гривневої монети з нейзильберу «До новорічних свят»[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська
  •  

На аверсі 20-гривневої срібної монети «До 200-річчя С. Гулака-Артемовського» та аверсі 2-гривневої нейзильберової монети «Іван Козловський» поміщене зображення ліри. Ліра стала постійним супутником старців-лірників, які під її гру співали епічних та побутово-сатиричних пісень. Т. Шевченко писав «І знов ліри заревли, І знов дівчата, мов сороки, А парубки, узявшись в боки, Навприсядки пішли…»[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська
  •  

Музичний інструмент, що був незмінним супутником козака Мамая, споглядаємо на срібній 20-гривневій монеті «Козак Мамай». На реверсі представлена всім знайома композиція, в центрі якої козак Мамай сидить по-турецьки і грає на кобзі. Про існування кобзи в Україні відомо з ХV-ХVI ст. Вона широко використовувалася в середовищі українського козацтва, а особливо серед мандрівних кобзарів, які виконували народні пісні, думи і псалми. В них оспівували козацьку славу, передавали правду про життя народу, закликали до активності й згуртованості[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська
  •  

На декількох пам’ятних монетах зустрічаємо зображення бандури. Невипадково, що на аверсі срібної 50-гривневої монети «Острів Хортиця на Дніпрі – колиска українського козацтва» знаходимо композицію з бандури, козацьких клейнодів і зброї. Адже бандура, як і кобза, була одними з найпоширеніших музичних інструментів серед козаків. Жоден військовий похід не обходився без музики і співу. Д. Яворницький, дослідник козаччини, зазначав: «Бувши високими цінителями пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів, сліпців-кобзарів, нерідко і самі складали пісні і думи й самі бралися за кобзи»[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська
  •  

Найбільше народних інструментів бачимо у наборі з дев’яти срібних пам’ятних монет «Енеїда» номіналом 10 гривень кожна. Серед згаданих вище – бубна, кобзи та бандури на одній з монет (третя у верхньому ряді, аверс) зображені литаври, у які б’є козак. Подібне зображення знаходимо на реверсі монети «Острів Хортиця на Дніпрі – колиска українського козацтва». Литаври (тулумбас) з кінця ХVI ст. поширилися в Україні, як сигнальний, а також духовий інструмент в полковій музиці Війська Запорізького. Вони входили до клейнодів Запорізької Січі. Мали величезний діапазон сили звуку – від ледь чутного до громоподібного. На золотій 100-гривневій монеті «Енеїда» також поміщене зображення музичних інструментів – двох лір (аверс) та бандури (реверс)[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська
  •  

Як бачимо, музичні інструменти з давніх давен були постійними супутниками повсякденного життя українського народу. У них закладена тисячолітня пам’ять нашого народу. Вбачали у них навіть роль оберегів. Дримба, басоля, дводенцівка, козобас, флояра, дуда (коза), жалійка, торбан, джоломига та багато інших. Це все назви українських народних музичних інструментів, про які ми могли і не знати. Окремі з них складні для вивчення і майже забуті або ж стали старомодними. Мало залишилося майстрів, які передавали з покоління в покоління секрети виготовлення інструментів[1]. — Зі статті «Музичні народні інструменти-символи України у сучасній нумізматиці»

  — Людмила Жуковська

Примітки[ред.]