Перейти до вмісту

Ліра (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіцитат
Ліра

Лі́ра (грец. λύρα, лат. lyra) — струнний щипковий інструмент (хордофон). Корпус (резонатор) округлої чи чотирикутної форми з'єднаний із поперечиною (поперечною штангою) двома ручками. Струни однакової довжини натягнуті між корпусом і поперечиною. Поширена з найдавніших часів аж до наших днів.

Цитати

[ред.]
  •  

Ліра відома в Україні з XVII століття. Вона часто була супутником кобзи чи бандури. На ній грали незрячі мандрівні співці — лірники, братські цехи яких, на відміну від кобзарських, охоплювали ледь не усю етнічну територію України. Разом з тим, темброві властивості ліри та обмежені прийоми гри обумовили переважно сумний церковно-дидактичний репертуар лірників[1]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017)

  — Марічка Паплаускайте
  •  

Сучасні майстри та музиканти України і Білорусі знову звернули увагу на давній народний інструмент, щоб відродити його, вдосконалити, ввести до фольклорних ансамблів, оркестрів[1]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017)

  — Марічка Паплаускайте
  •  

Перші ліри були прямокутними чи трапецевидними. Сучасна форма з’явилася після появи скрипки. Лірники поряд з кобзарями були індивідуалістами — ходили-співали по селах. Поки їх усіх у 1934 році не розстріляли. І мені зрозуміло, чому їх хотіли винищити, — лірники, як і кобзарі, були носіями духовності українського народу. Їхнє мистецтво досі не відновилося, на жаль, у повній мірі[1]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017)

  — Олексій Шевченко
  •  

Є окремі майстри, які роблять традиційні старі інструменти. Є, щоправда, і ті, хто вдосконалює інструмент. Олексій Кабанов створив модерну ліру: вона має більше струн і механізмів, які їх перемикають. Є навіть електронні ліри тепер[1]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017)

  — Олексій Шевченко

Примітки

[ред.]