Трембіта
Трембі́та[1], тримбі́та[2], рідко тромбі́та — український народний духовий мундштуковий (дульцевий) музичний інструмент. Має вигляд дерев'яної труби без вентилів і клапанів, інколи обгорнутої березовою корою. Довжина від 2,5 до 8 метрів, діаметр близько 30 мм, збільшується у розтрубі; у вузький кінець трембіти вставляється дерев'яний, роговий або металевий мундштук (дульце, пищик).
Цитати
[ред.]Споконвіку трембіта була єдиним засобом зв’язку вівчарів між собою та із селом — такий собі аналог сучасних мобільних телефонів. Трембіта сповіщала про вихід овець на полонину, відхід на той світ чи народження в сім’ї дитини. Нею запрошували на весілля, з нею ж колядували. А ще — за її тінню визначали годину, а найдосвідченіші чабани за звучанням навіть передбачали погоду. Особливо добре, кажуть, інструмент відчуває дощ та грозу[3]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017) |
|||||
— Марічка Паплаускайте |
Виготовлення трембіти — справа довготривала. Спочатку майстер обирає правильне дерево, бажано громовицю — смереку, в яку влучила блискавка. Далі зрізаний стовбур залишають на рік гартуватись. І тільки після цього настає найвідповідальніший момент — одним ударом потрібно розщепити стовбур навпіл, а далі витесати серцевину. Наостанок дві половинки скріплюють корою. Нині, щоправда, увесь цей процес удосконалений і спрощений — скажімо, серцевину тепер часто випалюють, замість видовбувати вручну[3]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017) |
|||||
— Марічка Паплаускайте |
Довжина трембіти в середньому три метри. І хоч вона й довга, але не важка — кілограма півтора. Тому тримати її під час гри не складно. А от транспортувати... Часом стирчить з переднього вікна автомобіля — інакше ніяк. |
|||||
— Микола Блошкін |
Примітки
[ред.]- ↑ Шаблон:Грінченко — Т. 4. — С. 280.
- ↑ Шаблон:Грінченко — Т. 4. — С. 283.
- ↑ а б в Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами