Литаври

Запорозький тулумбас

Лита́ври (іт. timpani, пол. kotły, нім. Pauke) — ударний музичний інструмент з визначеною частотою звуку. В Європі відомий з XIV століття.

Цитати

	Свого часу тулумбас був невід’ємною частиною воєнного побуту козаків Запорізької Січі. Ним скликали раду козаків чи старшин, повідомляли про загрозу ворожого нападу, навіть передавали накази по кошу чи полку під час бою. Вирушаючи в похід, полкові зв’язкові брали з собою литаври, прив’язуючи їх до сідла. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017)
	— Марічка Паплаускайте

	Тулумбаси були різних розмірів. У найбільші з них били одночасно вісім чоловіків. Їх називали ще набатом і тримали лише в Запорізькій Січі. В народі цей інструмент значного поширення не набув. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017)
	— Марічка Паплаускайте

	Тулумбаси — це грім. Я коли граю — адреналін у крові вирує, того відчуття словами не передати. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017)
	— Андрій Мітін

	Тулумбаси — це котли обтягнені шкірою, по суті барабани. За їхньої допомоги скликали козацькі ради, передавали сигнали тривоги та накази під час бою. У найбільші тулумбаси (набати) били одразу 8 душ, і потужні звуки можна було чути навіть крізь шум битви. Їх використовували для своєрідної психічної атаки: лунаючи разом з гарматними пострілами, вони викликали панічні настрої у ворожих лавах.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

Примітки

• о. Юрій Мицик, Сергій Плохій. Як козаки Україну боронили. Видання 2-ге. — Київ: Кліо, 2022. — 368 с. — ISBN 978-617-7755-66-0