Женя Васильківська (англ.Zhenia Vasylkivska), за чоловіком Євгенія Васильківська-Осґуд (англ.Eugenia Vassylkivsky-Osgood) (6 січня 1929, Ковель — 25 квітня 2021, Вашингтон) — українськапоетеса та перекладачка, літературознавиця, входила до Нью-Йоркської групи.
Осінь – відкинувши золото, безброва, бездонна як ніч[1].
Пелюстками пестить хмара кучерява бджолу сонця, повну вина[1].
Ти – голос, що цвіте в камінні, ти – горстка полум’я, що нищить час
…………………………………………………………
Так, ми тебе збираєм, бо ти розбилась, як вітер між шпильками блудних сосон. І все таки ти вітер. Ти торкаєш солоні груди моря – і воно хвилює; ти падаєш прозорими подихами на мутну сіль – і оживають її таємні м’язи
……………………………………….
Ти гориш у свічках, де полум’я не пахне воском а сосною[1].
Стаття у Вікіпедії
