Бойки

Бойки (XIX ст.)

Бо́йки, самоназва: верховинці, горальці, підгіряни (пол. Bojkowie, словац. Bojkovia, чеськ. Bojkové, нім. Bojken, рос. Бойки) — етнографічна група українців, що живуть на північних і південних схилах Карпат («Бойківщина»).

Цитати про бойків

	Живуть бойки в Прикарпатті, що легендами багате. Вечорами при багатті будуть нам розповідати про Бескиди — ліси-гори, про смерек зелене море...
	— Надія Дичка

	Що негода, що той дощ, якщо в бойків свято! – В нагороду буде борщ і гостей багато! У Карпатах йдуть дощі... Парубки дівчата, вже зварились кулеші, будемо гуляти! — «Якщо в бойків свято»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	Бойківські фестини, Бойківські гуляння Будуть до світання! Тут зібрались нині На спів-полонині Бойківські родини, Бойківська рідня! – То будуть гуляння, Будуть до світання! — «Бойківські фестини»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	Не було й нема вагання, Бо приходить раз кохання; Де узвори-крутогори — Рута-шавлія цвіте. Не знайдеш такої вроди, Хоч всю землю обійди; Бойківчанко, моя доле, Дай напитися води! — «Бойківчанка»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	Загоїлась щойно рана, Та вже інша, ой, болить! – Так багато бойківчанок, І до всіх мене кортить! — «Бойківчанок так багато...»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	Вечір, танці на загаті – Танцювати то не гріх! – Бойківчанок так багато: Я кохаю вас усіх! — «Бойківчанок так багато...»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	Кажуть мама, кажуть тато, Щоб женивсь... – Ой, буде сміх! – Бойківчанок так багато, Як женитись, то на всіх! — «Бойківчанок так багато...»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	В Прикарпатті, у Карпатах Бойківчаночки кирпаті–ледь... І усі вони красуні, І до усмішки ласуні, йой! – Усміхаються мені! — «Бойківчаночки, що усміхаються»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	Бойко-тесля, бойко теше, Із колоди чинить брус, Брус до бруса — буде терем! — Мріє бойко й дме у вус. Ой, гей, гей, гей, гей! — Мріє бойко й дме у вус. — «Бойко-тесля»
	— Т. Василько (Василь Ткачик)

	Бойки — найзагадковіше українське плем'я. Родовід бойків так глибоко загубився у віках, що історики, два століття поспіль нишпорячи по літописах та карпатській землі, ніяк не можуть достеменно визначити: хто такі бойки, де їхнє коріння і чому вони так називаються. Навіть кордони розселення цього племені дотепер називають умовними, оскільки люди з бойківського прикордоння або цураються нині свого імені, або давно переселені з батьківського краю.
	— Наталя Кляшторна